Про міліцію – Ст. 12 ЗУ Про міліцію Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї від 20.12.1990 № 565-XII Закон України Про міліцію Стаття 12 Коментар

ЗУ Про міліцію Закон України Про міліцію від 20.12.1990 № 565-XII

Закон України Про міліцію від 20.12.1990 № 565-XII Зміст

  • Прикінцеві положення
  • Про міліцію
    ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 583-XII ( ) від 25.12.90, ВВР, 1991, N 4, ст. 21 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2484-XII ( ) від 19.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.526 N 2932-XII ( ) від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст. 83 } { Про поширення дії додатково див. Постанову ВР N 3135-XII ( ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.234 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N від 28.06.94, ВВР, 1994, N 26, ст.216 N від 14.03.95, ВВР, 1995, N 15, ст.102 N 312-XIV ( ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35 } { Про поширення дії додатково див. Закон N 834-XIV ( ) від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.298 } { Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішеннях Конституційного Суду N 5-рп/99 ( ) від 03.06.99 N 8-рп/99 ( ) від 06.07.99 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV ( ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 N 1642-III ( ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 2181-III ( ) від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2537-III ( ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193 N 2922-III ( ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 3033-III ( ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 26, ст.176 N 743-IV ( ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233 N 762-IV ( ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1181-IV ( ) від 18.09.2003, ВВР, 2004, N 10, ст. 95 N 1577-IV ( ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 N 1745-IV ( ) від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434 N 1961-IV ( ) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1 N 2285-IV ( ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2322-IV ( ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187 N 2459-IV ( ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263 N 2505-IV ( ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3235-IV ( ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3537-IV ( ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.292 N 328-V ( ) від 03.11.2006, ВВР, 2006, N 51, ст.519 N 489-V ( ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 609-V ( ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 1014-V ( ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 N 107-VI ( ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 — зміни діють по 31 грудня 2008 року } { Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( ) від 22.05.2008 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 309-VI ( ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253 N 540-VI ( ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.23 N 586-VI ( ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137 N 1142-VI ( ) від 18.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.455 N 1188-VI ( ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.487 N 1254-VI ( ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 1825-VI ( ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.107 N 2164-VI ( ) від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.414 } { Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 17-рп/2010 ( ) від 29.06.2010 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2389-VI ( ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497 N 2592-VI ( ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2852-VI ( ) від 22.12.2010, ВВР, 2011, N 28, ст.253 N 3334-VI ( ) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.485 N 3383-VI ( ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.492 N 3455-VI ( ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.550 N 3460-VI ( ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.577 N 3565-VI ( ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.34 } { Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2011 ( ) від 11.10.2011 } { Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2011 ( ) від 11.10.2011 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3999-VI ( ) від 03.11.2011, ВВР, 2012, N 23, ст.240 N 4025-VI ( ) від 15.11.2011, ВВР, 2012, N 25, ст.263 N 4447-VI ( ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.557 N 4652-VI ( ) від 13.04.2012 N 4711-VI ( ) від 17.05.2012 N 4778-VI ( ) від 17.05.2012 N 5081-VI ( ) від 05.07.2012 N 5459-VI ( ) від 16.10.2012 N 5477-VI ( ) від 06.11.2012 } { У тексті Закону найменування «Українська РСР» і «Рада Міністрів» замінено відповідно найменуваннями «Україна» і «Кабінет Міністрів» згідно із Законом N від 19.06.92 } { У тексті Закону слова «Республіці Крим» та «Криму» замінено словами «Автономній Республіці Крим» згідно із Законом N 1577-IV ( ) від 04.03.2004 — дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( ) від 25.03.2005; дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( ) від 19.12.2006 } { У тексті Закону слова «Ради народних депутатів» у всіх відмінках замінено словом «ради» у відповідному відмінку згідно із Законом N 2459-IV ( ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263 } Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  • Стаття 1. Міліція в Україні
  • Стаття 2. Основні завдання міліції
  • Статтю 2 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012

  • Стаття 3. Принципи діяльності міліції
  • Стаття 4. Правова основа діяльності міліції
  • Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
  • Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005

    Статтю 5 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 586-VI від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4778-VI від 17.05.2012

  • Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських організацій, трудових колективів і громадян у виконанні завдань міліції
  • Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість
  • Статтю 7 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом N від 28.06.94; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012

    Статтю 7 доповнено частиною десятою згідно із Законом N від 28.06.94; в редакції Законів N 2592-VI від 07.10.2010, N 5459-VI від 16.10.2012

    Статтю 7 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N від 28.06.94; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV від 04.03.2004; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012

    Статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N від 28.06.94; в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012

    Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012

    Статтю 7 доповнено частиною згідно із Законом N від 28.06.94; в редакції Закону N 2389-VI від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012

  • Стаття 8. Співробітництво у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України та відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями поліції
  • Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції інших працівників органів внутрішніх справ
  • Р о з д і л II ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ

  • Стаття 10. Основні обов’язки міліції
  • Статтю 10 доповнено частиною другою згідно із Законом N від 19.06.92

  • Стаття 11. Права міліції
  • Статтю 11 доповнено пунктом 31 згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000

    Статтю 11 доповнено пунктом 32 згідно із Законом N 2164-VI від 11.05.2010

    Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом N 2181-III від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року; в редакції Закону N 2322-IV від 12.01.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012

    Р о з д і л III ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ І ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

  • Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
  • Стаття 13. Застосування засобів впливу
  • Статтю 13 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012

  • Стаття 14. Застосування спеціальних засобів
  • Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї
  • Стаття 15-1. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції
  • Р о з д і л IV СЛУЖБА В МІЛІЦІЇ

  • Стаття 16. Особовий склад міліції
  • Стаття 17. Прийняття на службу до міліції
  • Стаття 18. Проходження служби в міліції
  • Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3455-VI від 02.06.2011

    Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3455-VI від 02.06.2011

    Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3455-VI від 02.06.2011

    Статтю 18 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012

    Статтю 18 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012

    Статтю 18 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012

    Статтю 18 доповнено частиною п’ятнадцятою згідно із Законом N 4711-VI від 17.05.2012

  • Стаття 18-1. Врегулювання конфлікту інтересів
  • Стаття 19. Оплата праці працівників міліції
  • Р о з д і л V ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА ЇХ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ { Назва розділу V із змінами, внесеними згідно із Законом N 328-V ( ) від 03.11.2006 }

  • Стаття 20. Правове становище працівників міліції
  • Стаття 21. Правовий захист працівників міліції та громадян, які сприяють міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю
  • Статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N від 19.06.92

  • Стаття 22. Соціальний захист працівників міліції
  • Статтю 22 доповнено частиною згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008

    Статтю 22 доповнено частиною згідно із Законом N 1142-VI від 18.03.2009

    Статтю 22 доповнено частиною згідно із Законом N 1142-VI від 18.03.2009

  • Стаття 23. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну
  • Статтю 23 доповнено частиною згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006 — набирає чинності з 1 січня 2008 року

    Статтю 23 доповнено частиною згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006

    Статтю 23 доповнено частиною згідно із Законом N від 19.06.92; із змінами, внесеними згідно із Законом N 328-V від 03.11.2006

  • Стаття 23-1. Пенсійне забезпечення працівників міліції
  • Стаття 24. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції
  • Стаття 25. Відповідальність працівників міліції
  • Р о з д і л VI КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ

  • Стаття 26. Контроль за діяльністю міліції
  • Стаття 27. Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції
  • kodeksy.com.ua

    Закон україни Про міліцію

    Із
    змінами і доповненнями, внесеними

    Законами
    України

    від
    19 червня 1992 року N 2484-XII,

     від
    26 січня 1993 року N 2932-XII,

     від
    28 червня 1994 року N 62/94-ВР,

     від
    14 березня 1995 року N 101/95-ВР,

     від
    11 грудня 1998 року N 312-XIV,

     від
    13 січня 2000 року N 1381-XIV,

     від
    6 квітня 2000 року N 1642-III,

     від
    21 грудня 2000 року N 2181-III,

     від
    21 червня 2001 року N 2537-III,

    від
    10 січня 2002 року N 2922-III,

     від
    7 лютого 2002 року N 3033-III,

    Постановою
    Верховної Ради України

     від
    22 квітня 1993 року N 3135-XII


    назві Закону найменування «Українська
    Радянська Соціалістична Республіка» замінено
    найменуванням «Україна» згідно
    із Законом України від 19 червня 1992
    року N 2484-XII) 


    тексті Закону найменування «Українська
    РСР» і «Рада Міністрів» замінено
    відповідно найменуваннями «Україна»
    і «Кабінет Міністрів» згідно
    із Законом України від 19 червня
    1992 року N 2484-XII)  

    Дію статей
    12 і 13, пунктів 1 і 3 частини першої,
    частин другої і третьої статті 14,
    пунктів 2, 3 і 5 частини першої, частин
    другої і третьої статті 15, статті
    15-1, частин першої, другої, третьої,
    п’ятої, шостої і сьомої статті 21  Закону
    України поширено на особовий склад
    Державної фельд’єгерської служби
    України при Державному комітеті
    зв’язку та інформатизації (згідно із
    Законом України від 6 липня 1999 року N
    834-XIV)

    Розділ I загальні положення Стаття 1. Міліція в Україні

    Міліція
    в Україні — державний озброєний орган
    виконавчої влади, який захищає життя,
    здоров’я, права і свободи громадян,
    власність, природне середовище, інтереси
    суспільства і держави від протиправних
    посягань. 

    Стаття 2. Основні завдання міліції

    Основними
    завданнями міліції є:

    забезпечення
    особистої безпеки громадян, захист їх
    прав і свобод, законних інтересів;

    запобігання
    правопорушенням та їх припинення;

    охорона
    і забезпечення громадського порядку;

    виявлення
    і розкриття злочинів, розшук осіб, які
    їх вчинили;

    забезпечення
    безпеки дорожнього руху;

    захист
    власності від злочинних посягань;

    виконання
    кримінальних покарань і адміністративних
    стягнень;

    участь
    у поданні соціальної та правової допомоги
    громадянам, сприяння у межах своєї
    компетенції державним органам,
    підприємствам, установам і організаціям
    у виконанні покладених на них законом
    обов’язків.

    Стаття 3. Принципи діяльності міліції

    Діяльність
    міліції будується на принципах законності,
    гуманізму, поваги до особи, соціальної
    справедливості, взаємодії з трудовими
    колективами, громадськими організаціями
    й населенням.

    Діяльність
    міліції є гласною. Вона інформує органи
    влади і управління, трудові колективи,
    громадські організації, населення і
    засоби масової інформації про свою
    діяльність, стан громадського порядку
    та заходи щодо його зміцнення. За
    погодженням з міліцією засоби масової
    інформації можуть акредитувати своїх
    журналістів при її органах. Не підлягають
    розголошенню відомості, що становлять
    державну або службову таємницю.

    У
    підрозділах міліції не допускається
    діяльність політичних партій, рухів та
    інших громадських об’єднань, що мають
    політичну мету. При виконанні службових
    обов’язків працівники міліції незалежні
    від впливу будь-яких політичних,
    громадських об’єднань. 

    (частина
    третя статті 3 в редакції

    Закону
    України від 19.06.92 р. N 2484-XII)

    studfiles.net

    Закон україни про міліцію

    РЕФЕРАТ

    З А К О Н У К Р А Ї Н И П Р О М І Л І Ц І Ю

    Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

    Основними завданнями міліції є:

    — забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

    — запобігання правопорушенням та їх припинення;

    — охорона і забезпечення громадського порядку;

    — виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

    — забезпечення безпеки дорожнього руху;

    — захист власності від злочинних посягань;

    — виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

    — участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

    Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, щостановлять державну або службову таємницю. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань.

    Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

    Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:

    — кримінальної міліції;

    — міліції громадської безпеки;

    — транспортної міліції;

    — державної автомобільної інспекції;

    — міліції охорони;

    — спеціальної міліції.

    Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана:

    1. забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

    2. виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

    3. приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

    4. здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально- процесуальним законодавством;

    5. припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них;

    6. виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

    7. проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

    8. виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

    9. розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених

    законодавством;

    10. виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

    11. забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою;

    Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

    Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право:

    1. вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

    2. перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і

    контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

    3. викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати

    їх приводу у встановленому законом порядку;

    4. виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

    5. використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам , для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

    6. користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам, організаціям, а засобами зв’язку, що належать громадянам, —

    за їх згодою;

    7. користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб,

    які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов’язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв’язку з виконанням міліцією покладених на неї обов’язків.

    Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо

    дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками

    інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

    Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов’язків. Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак.

    Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

    1. для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заложників;

    2. для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека.

    3. для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі

    захоплення;

    4. для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

    5. для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції.

    mirznanii.com

    Закон України Про міліцію | Видавництво Моноліт

    Стаття 3. Принципи діяльності міліції
    Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
    Діяльність міліції є гласною.

    Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
    Ч.2 Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
    Ч.8 Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції: повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз’яснюється право оскаржувати їх у суді; надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України , права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.

    Стаття 11. Права міліції
    Міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право:
    6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю;
    21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров’ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб;
    організовувати у разі необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп’яніння, а також тих, які не мають посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, тимчасово вилучати посвідчення водія, ліцензійну картку на транспортний засіб;
    використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом; відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
    вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень правил утримання та експлуатації автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, у встановленому порядку видавати приписи на усунення виявлених порушень, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних робіт та здійснення інших заходів на автомобільних дорогах, вулицях і залізничних переїздах, якщо при цьому не додержуються вимоги щодо забезпечення громадської безпеки і безпеки дорожнього руху та його учасників;
    21-1) зупиняти транспортні засоби лише в разі: порушення правил дорожнього руху водіями; відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньотранспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; перебування транспортного засобу в розшуку; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб; виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Працівник підрозділу міліції повинен повідомити водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення;
    26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.
    Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону та інших актів чинного законодавства.

    Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
    Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
    Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.
    Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
    У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
    Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будьякі ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.
    Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

    Стаття 13. Застосування засобів впливу
    Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов’язків.
    Міліція може направляти спеціальні підрозділи міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб’єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду.
    Дозвіл на направлення спеціального підрозділу міліції надається лише у випадках, коли перевірка проводиться в рамках кримінального провадження.
    Органам міліції забороняється використовувати фізичний та психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими органами планових та позапланових перевірок суб’єктів господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї, спеціальних засобів, погроз їх застосування.

    Стаття 14. Застосування спеціальних засобів
    Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:
    1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
    2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
    3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;
    4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
    5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;
    6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;
    7) для звільнення заложників.
    Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
    Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

    Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї
    Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:
    1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заложників;
    2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека;
    3) для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
    4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
    5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції;
    6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівника міліції. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
    Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю громадян або працівника міліції.
    Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.
    Спроба особи, яку затримує працівник міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.

     

    Please enable JavaScript to view the comments powered by Disqus.
    comments powered by

    monolith.in.ua

    Закон Украины Про милицию

    ЗМІСТ

    І. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ.__________ 3

    ІІ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ МІЛІЦІЇ.________________________________ 3

    ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА МІЛІЦІЇ.________________________ 4

    IV. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ.____________________________ 4

    V. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ.__________________________ 6

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ__________________________________________ 7

    І. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ.

    Міліція в Україні — державний озброєний орган ви­конавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

    Міліція — це єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

    Правовою основою діяльності міліції є: Конститу­ція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав люди­ни, міжнародні правові норми, ратифіковані в уста­новленому порядку.

    Центральне місце в системі правових актів, що регу­люють діяльність міліції, посідає Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990р.

    Закон складається з 6 розділів:

    Розділ 1. Загальні положення.

    Розділ 2. Обов’язки і права міліції.

    Розділ 3. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

    Розділ 4. Служба в міліції.

    Розділ 5. Правовий і соціальний захист. Відпові­дальність працівників міліції.

    Розділ 6. Контроль і нагляд за діяльністю міліції.

    ІІ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ МІЛІЦІЇ.

    Згідно з чинним законодавством основними завдан­нями міліції є: забезпечення особистої безпеки грома­дян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; за­побігання правопорушенням та їх припинення; охоро­на й забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; обез­печення дорожнього руху; захист власності від зло­чинних посягань; виконання кримінальних покараньі адміністративних стягнень; участь у поданні соці­альної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам, підприєм­ствам, установам та організаціям у виконанні покла­дених на них законом обов’язків.

    Отже, міліція виконує адміністративну, профілак­тичну, оперативно-розшукову, кримінально-проце­суальну, виконавчу та охоронну (на договірних заса­дах) функції. Відповідно до завдань і функцій міліція складає­ться з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна міліція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; спеціальна міліція.

    Для забезпечення громадського порядку на об’єк­тах і територіях, які мають особливе народногосподар­ське значення чи постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створю­ватися спеціальні підрозділи міліції.

    ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА МІЛІЦІЇ.

    Організаційна структура і штатна чисельність мілі­ції визначаються в порядку, встановлюваному Кабіне­том Міністрів України.

    У своїй діяльності міліція підпорядковується МВС України.

    Міністр внутрішніх справ України здійснює керів­ництво всією міліцією України.

    Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між МВС України і відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових угод, а також угод між МВС України та цими органами і органі­заціями.

    Особовий склад міліції формується з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

    На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діло­вими й моральними якостями, освітнім рівнем, фізич­ною підготовкою і станом здоров’я виконувати покла­дені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року.

    Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Не можуть бути прийняті на службу до міліції осо­би, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.

    Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що його затверджує Кабінет Міністрів України.

    IV. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ.

    Діяльність міліції базується на принципах закон­ності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справед­ливості, взаємодії з трудовими колективами, громад­ськими організаціями й населенням.

    Міліція повинна поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини не­залежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релі­гії, статі, політичних та інших переконань.

    У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близь­ким родичам, адміністрації за місцем роботи чи на­вчання і в разі необхідності вживає заходів до негайно­го подання їм медичної та іншої допомоги.

    Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації просвою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення.

    У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єд­нань, що мають політичну мету. Під час виконання службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних чи громадських об’єднань.

    Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції.

    Державні органи, громадські об’єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та бо­ротьбі зі злочинністю.

    На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України.

    Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

    Законні вимоги працівників міліції є обов’язкови­ми для виконання громадянами і посадовими осо­бами.

    Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов’язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.

    Ніхто інший, окрім уповнова­жених службових осіб, у передбачених законом випад­ках не має права втручатися в законну діяльність пра­цівника міліції.

    Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов’язків, не передбачених чинним зако­нодавством.

    Утручання в діяльність міліції тягне за собою відпо­відальність за законом.

    Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів його сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

    Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію».

    Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогне­пальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпо­середня загроза життю або здоров’ю громадян чи пра­цівників міліції.

    Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жі­нок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малоліт­ніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників мі­ліції, або збройного нападу чи збройного опору.

    За неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для вико­нання покладених на міліцію обов’язків, і має зводи­тися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання необхід­ної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

    Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні сили, спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

    V. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ.

    Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, міністр внутрішніх справ України і в межах їхньої компетенції — ради народних депу­татів.

    Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністра­тивну діяльність.

    Нагляд за додержанням законності в діяльності мі­ліції здійснюють Генеральний прокурор України і під­леглі йому прокурори.

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

    1. Коментар до Конституції України: Наук.-популярне видання. – К.: Ін-т зако­нодавства Верховної Ради України, 1996. – 376с.

    2. Конституція незалежної України: Кн. 1: Документи, коментарі, статті. – К.: Укр. Правнича фундація, 1995. – 380с.

    3. Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства: Зб. Наук. Праць. – Вип. 2. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – 320с.

    mirznanii.com

    Ст. 5 ЗУ Про міліцію Діяльність міліції та права громадян від 20.12.1990 № 565-XII Закон України Про міліцію Стаття 5 Коментар

    Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

    Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

    Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.

    Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

    Міліція:

    забезпечує затриманим та заарештованим особам з моменту затримання або арешту право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих осіб; { Абзац другий частини п’ятої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI від 06.11.2012 — зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги — див. розділ II Закону N 5477-VI від 06.11.2012 }

    інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника; { Частину п’яту статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3460-VI від 02.06.2011 }

    негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

    забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;

    у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим особам.

    { Частина п’ята статті 5 в редакції Закону N 2322-IV від 12.01.2005 }

    У разі заявлення затриманими або заарештованими особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

    Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої особи.

    Особам при затриманні або арешті працівниками міліції:

    повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту , роз’яснюється право оскаржувати їх у суді;

    надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України , права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді — роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих , встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

    забезпечується можливість з моменту затримання або арешту захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги. { Абзац четвертий частини восьмої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI від 06.11.2012 — зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги — див. розділ II Закону N 5477-VI від 06.11.2012 }

    У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.

    Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

    1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

    2) майно , вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

    3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;

    4) моральна шкода.

    Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

    Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом.

    У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться органи і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та виду господарської діяльності, за винятком діяльності з надання послуг харчування працівників органів та підрозділів внутрішніх справ та послуг з ремонту засобів зв’язку і телекомунікацій.

    kodeksy.com.ua

    Ст. 10 ЗУ Про міліцію Основні обов’язки міліції від 20.12.1990 № 565-XII Закон України Про міліцію Стаття 10 Коментар

    Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана:

    1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

    2) виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

    { Пункт 2 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 }

    3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

    { Пункт 3 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 }

    4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;{ Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N від 19.06.92; в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 }

    5) виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; { Пункт 5 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 }

    5-1) приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом N 5459-VI від 16.10.2012 }

    6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

    7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

    { Пункт 7 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 }

    8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

    9) розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України; { Пункт 9 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 } { Зміни до пункту 9 частини першої статті 10 див. в Законі N 4652-VI від 13.04.2012 }

    10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

    11) виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, суду , органу дізнання; { Пункт 11 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 }

    { Зміни до пункту 11 частини першої статті 10 див. в Законі N 4652-VI від 13.04.2012 }

    12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів; { Пункт 12 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1642-III від 06.04.2000, N 586-VI від 24.09.2008, N 3565-VI від 05.07.2011 }

    13) видавати відповідно до законодавства у тридцятиденний строк дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об’єктів, де вони зберігаються чи використовуються, стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення, мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування; повідомляти у тридцятиденний строк про відмову у видачі зазначених дозволів; контролювати додержання правил, порядку та функціонування об’єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ; { Пункт 13 частини першої статті 10 в редакції Закону N 4447-VI від 23.02.2012 }

    { Пункт 14 частини першої статті 10 виключено на підставі Закону N 5459-VI від 16.10.2012 }

    15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

    16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

    17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; { Пункт 17 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III від 07.02.2002 }

    18) охороняти на договірних засадах власність та фізичних осіб; { Пункт 18 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 }

    19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

    20) вживати заходів щодо організації конвоювання, а також у випадках, передбачених законодавством, забезпечувати утримання затриманих, узятих під варту осіб під час досудового слідства, підсудних осіб на вимогу судових органів; { Пункт 20 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI від 16.10.2012 }

    21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування; { Пункт 21 статті 10 в редакції Закону N від 19.06.92 }

    21-1) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 21-1 згідно із Законом N 3537-IV від 15.03.2006 }

    22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

    23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

    24) надавати у межах наявних можливостей особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків або перебувають у безпорадному чи небезпечному для життя і здоров’я стані, у тому числі неповнолітнім, які залишилися без опікування, домедичну допомогу та іншу допомогу, а також у разі необхідності вживати передбачених Законом України «Про екстрену медичну допомогу» заходів для забезпечення надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги;

    { Пункт 24 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5081-VI від 05.07.2012 }

    25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну; { Пункт 25 статті 10 в редакції Закону N 1381-XIV від 13.01.2000 }

    26) забезпечувати в межах своїх повноважень додержання вимог закону, виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад з питань охорони громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також контролювати утримання в належній чистоті вулиць, прибудинкових територій і дворів у містах та інших населених пунктах; { Пункт 26 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000; в редакції Законів N 1745-IV від 03.06.2004, N 1825-VI від 21.01.2010 }

    27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;

    28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 28 згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 }

    29) забезпечувати затриманим або заарештованим особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 29 згідно із Законом N 2322-IV від 12.01.2005 }

    30) надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 30 згідно із Законом N 540-VI від 18.09.2008 }

    31) виконувати в межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 31 згідно із Законом N 2164-VI від 11.05.2010 }

    32) забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог закону про заборону грального бізнесу в Україні; { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 32 згідно із Законом N 2852-VI від 22.12.2010 }

    33) звертатися до суду з позовом про застосування фінансових санкцій, пов’язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України. { Частину першу статті 10 доповнено пунктом 33 згідно із Законом N 3383-VI від 19.05.2011 }

    Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

    kodeksy.com.ua

    Отправить ответ

    avatar
      Подписаться  
    Уведомление о