Архітектор професія – где учиться, зарплата, преимущества профессии – “Навигатор Образования”

Содержание

Архітектор — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Архітектор біля проектувальної дошки. Малюнок 1893 року з норвезького видання «Teknisk Ukeblad».

Архітектор (грец. arkhitektōn: apxi + tektōn — будівник) — фахівець, який за допомогою матеріально-технічних ресурсів створює проект організації простору. Професія охоплює організацію всіх рівнів просторового середовища: від малих форм до великих територіальних систем.

Діяльність архітектора зумовлена вимогами часу та науково-технічним прогресом. Кожна епоха вирізняється своїм баченням організації простору — стилем, що є похідною естетичного втілення науково-технічного прогресу та суспільних вимог до середовища. Проте рисою архітектора є прагнення поліпшити середовище, в якому ми живемо, максимально його ідеалізувати і тим самим створити новочасний стиль.

Архітектор повинен досконало орієнтуватись в сучасності і вміти передбачати майбутнє. Адже об’єкти, створені ним, як правило, «живуть» довше за свого автора.

Архітектор повинен знати психологію людини та вміти запрограмувати сценарій її побуту в просторі таким чином, щоб вона почувалась максимально комфортно.

Функція архітектора не завершується на кресленні. Щоб зрозуміти, що креслити потрібно бути тонким психологом, вміти побачити в людині те, що їй дійсно потрібно, а не те що їй сподобалося. На цьому етапі сучасний архітектор повинен знати чим займається людина, яке в неї хобі, скільки людей житиме в будинку. Не завадить інформація про територію, ґрунти, та сусідів по ділянці, саме цей ресурс потрібно якнайкраще використати.

Початок будівництва потребує участі архітектора, бо це найважливіша стадія діяльності архітектора. Будівельники не знають, що від них хоче архітектор вони,

uk.wikipedia.org

виникнення, сутність та специфіка. Реферат – Освіта.UA

Двоєдина сутність архітектури. Виникнення професії архітектора. Специфіка архітектурної професії

Двоєдина сутність архітектури

Як відмічає Б. Г. Бархін, у теоретичному плані завданням архітектури є організація матеріального середовища шляхом штучного виділення певної частки простору і утворення за його допомогою матеріальної оболонки об’єму.

Як стверджували найвидатніші теоретики архітектури всіх часів і народів – Вітрувій, Альберті, К. Перре, Ф. Каржавін, Ле Корбюзьє, В. Гропіус, М. Гінзбург, брати Весніни, у зодчестві воєдино переплітаються якісно різні матеріальні і духовні явища. Ще дві тисячі років тому римський теоретик зодчества Вітрувій писав, що в архітектурі виступають у єдності “міцність, користь і краса”. Сучасною мовою можна сказати, що в архітектурі в єдності виступають інженерно-конструктивні, соціально-функціональні й образно-естетичні елементи.

Природно, що матеріальна сторона архітектури, як правило, має вирішальне значення для суспільства. Архітектурні спорудження – це, насамперед, матеріальні об’єкти, що містять, крім того, ще і художні якості. Тому створення архітектурного об’єкта починається з духовної, творчої, багато в чому інтуїтивній і евристичної (такої, що відкриває і створює нове) діяльності зодчого. Потім будівельники об’єктивізують ідейний задум архітектора – передають його в розпорядження суспільства.

У цілому архітектурне проектування можна охарактеризувати як одну з областей духовного виробництва, що вимагає сполучення інженерних і соціальних розрахунків з художньою творчістю. На відміну від архітектурного проектування, будівництво як соціальний процес являє собою не духовне, а матеріальне виробництво.

Основне соціальне призначення творів архітектури – виявляти собою особливі матеріальні і культурні блага, що служать для просторової організації майже всіх соціальних процесів – праці і побуту, розваг і культури. У цьому складається головна матеріальна функція найрізноманітніших архітектурних споруд. Культурна функція архітектури полягає в її гуманітарній специфіці, – вона завжди і закономірно повинна бути мистецтвом і вже тому – культурним благом, що створює художні цінності.

Виникнення професії архітектора

Архітектор (у дослівному перекладі з грецького – головний будівельник) у стародавності сполучав у собі знання технології будівництва й організації будівельних робіт. Часто він був і теоретиком архітектури, і практиком-будівельником, і підрядчиком. Грецькі архітектори Філон, Гермоген, Іктін створили невідомі нам трактати про архітектурне мистецтво. Перша збережена робота про архітектуру належить римському військовому інженеру Вітрувію. Античну теорію архітектури вдосконалювали майстри італійського Відродження Альберті, Палладіо, Серліо та ін.

Професія архітектора в її близькому до сучасного розумінні виникла в період Відродження в Італії. У Середні віки будівельники соборів були всього-на-всього підрядчиками – мулярами, або десятниками теслями. Зажадавши від майстрів більш точних проектів, Відродження дало їм грецьке найменування “архітекторів” і стало бачити в них художників.

Становлення професії в період Відродження зв’язувалося з виникненням креслення як специфічного зображення майбутньої споруди. До цього майстер оперував макетом, який детально зображував майбутній будинок, або простою первинною схемою, що базувалась на відомому прототипі. Так, ще перший архітектор Відродження Ф. Брунеллескі керував будівництвом Виховного будинку у Флоренції лише за допомогою усних указівок будівельникам з посилання на відомі будівлі такого ж призначення. Детальні малюнки були виконані ним для новостворених галереї, колонади і декоративних медальйонів.

Відродження удосконалює проект, вимагаючи від нього точності. Креслення стало для цього найважливішим засобом. Воно удосконалювалося, стаючи зображенням з точно заданим масштабом і відмітками висот. З’явилися такі види архітектурного креслення як обміри, план, перетин, ортогональна проекція (фасад) і перспективне зображення. Однак невміння замовника читати креслення вимагало і повернення до макета. Але цей макет робився столярами не безпосередньо за словами архітектора, а таких, які вже були в змозі прочитати креслення. Відомими є макети Брунеллескі купола і ліхтаря собору Санта Марія дель Фіоре у Флоренції.

У період Відродження відбувся перехід професії від технолога-будівельника до кресляра. Саме уміння грамотно виконати креслення (а не практична діяльність) відрізняло професіонала архітектора.

Перші архітектори Відродження спочатку володіли іншим мистецтвом. Брунеллескі і Мікелоццо, два засновники флорентійської архітектури Відродження, одержали освіту ювелірів. Цеху ювелірів належав і Леонардо да Вінчі, який присвятив багато міркувань архітектурі. Це не випадково. Ювелірна майстерність у Середньовіччя було одним з основних видів мистецтва і потребувала володіння кресленням і навички скульптора.

Уміння креслити віддалило архітектора від його предтечі – майстра-муляра і наблизило до художника, інструментом якого теж був олівець і креслярські інструменти. З XV ст. найменування “інженер”, розповсюджене в середні віки в Італії, замінялося словом “архітектор”, у якому бачили саме художника. І як художник підписував картину, архітектор ставив своє ім’я на споруді, яку він створював. Нова роль креслення і теоретичної думки відсунула практичний досвід на задній план. Характерно, що в цей час у професію приходили люди, які не вміли будувати. Так геніальним дилетантом був аристократ із Флоренції видатний теоретик архітектури й автор багатьох будівель Альберті.

Професія усе більше ішла від природного середовища. Ця тенденція архітектури співвідносилася з філософією Відродження, з ідеєю особистості-титана, що перетворить навколишній світ. Характерним прикладом є монастирська каплиця Тімпієтто архітектора Браманте, яка своїм центризмом наче протидіє складному середньовічному середовищу монастиря.

Однак у цей період ще зберігалася чуттєвість живого начала. У кресленні ще бачили малюнок, близький до малюнка художника. В архітектуру прийшли художники: Рафаель, Бальдассаре Перуцци, Браманте, Джуліо Романо, Віньйола і скульптори: Мікеланджело, Пьетро Ломбардо, Мікелоццо, Якопо Сансовіно й ін. Саме з переходом у сферу мистецтва архітектура як вид діяльності отримала високий статус, а професія архітектора стала “шляхетною”.

Сучасна проблема професії загострилася в XIX ст. у зв’язку з розвитком техніки будівництва. Архітектору знадобилися значні інженерні знання. Розвиток міст потребує від архітектора специфічних знань з області інженерно-транспортних мереж, соціальних, економічних та інших проблем міста. Професіонала архітектора починають готувати два типи навчальних закладів – художні і технічні. На рубежі XIX і XX ст. навіть виникає спеціальність інженер-архітектор, що протистоїть архітектору-художнику.

Специфіка архітектурної професії

Видатний французький архітектор ХХ ст. Жорж Канділіс визначив сутність архітектурної творчості як діяльність “для людини”. У завдання цієї діяльності він уключив не тільки створення середовища, комфортного фізіологічно, але, насамперед, комфортного духовно.

Таке розуміння архітектури затвердив у ньому Ле Корбюзьє. Молодим студентам архітекторам “Ле Корбюзьє вказав шляхи просування до нового в архітектурі, нові матеріали архітектури.

Це були не тільки камінь, бетон, цегла, дерево або метал, але головним чином Простір — Зелень — Сонце!

… Він переніс нас з вузькоматеріального сприйняття архітектури у всеосяжне, змінивши і піднявши духовний зміст архітектурної творчості…

– Бачите двері? Пройдіть через них, спустіться сходами, вийдіть на вулицю. Навпроти ви побачите великий універсальний магазин “Об бон марше”, праворуч і ліворуч невеликі магазини. З одного боку бульвар Сен-Жермен де Пре, з іншого боку – Монпарнас. Пройдіться пішки, подивіться на людей, на будинки, на усе, що буде оточувати вас. Спробуйте зрозуміти життя. Якщо у вас є очі, ви будете гарним архітектором. Якщо ви сліпий, тим гірше для вас, змінюйте професію. Архітектура – це життя. Її не вивчають у школі. Її відчувають! Це усе, що я можу вам сказати” [с. 26,29].

Як приклад такого “життя” Канділіс приводить архітектуру, для якої питання прагматики й естетики органічно нерозривні, – архітектуру кам’яниці грецького селянина, де побут і творчість виявляють єдиний життєвий процес.

“У годині їзди на човні від Пірея, на острові Егіна, селянин на ім’я Родакіс побудував будинок власними руками. Розташований серед виноградників, він піднімається на пагорбі, що домінує над морськими просторами, відкритий чотирьом вітрам.

Це був 1933 рік. Мені було 20 років, я був студентом Афінського політехнічного інституту.

Той, хто направив мене на відкриття “будинку для людини”, був моїм учителем, надзвичайним наставником, філософом, художником, поетом — усім чим завгодно, але не архітектором у класичному розумінні цього слова. Його звали Дмитро Пікіоніс.

Дорогою я став наводити довідки. Мені відповіли:

Будинок зі статуями?

Зі статуями? А втім, чому б і ні!

Нарешті я побачив будинок незвичайної краси, що злився із природним оточенням, і селянина… Оскільки це був його світ, його життя, Родакіс вклав у свій утвір усю душу, усе своє серце і всю уяву. І додав ще зовсім несвідомо те, що необхідно будівлі, щоб стати архітектурою, – любов і почуття.

Цей об’ємний конгломерат, що панує над навколишнім простором, старий селянин прикрасив скульптурними зображеннями вусатих голів, розміщених по кутах кубічних об’ємів. Погляди ліпних масок були спрямовані до обрію. Ці голови він виліпив сам..

Слухаючи його розповідь, я знайшов скарбницю уяви, фантазії і думки, що згодом стали для мене сутністю розуміння архітектури.

– Бачиш ці вусаті голови з великими очима, спрямованими до обрію? … Це турки, голови турків. Турки – це мої заступники, вони охороняють мене, захищають мій спокій. Я вказав йому на інші скульптурні елементи, розміщені над входом: змію, свиню, годинник і орла.

– А це що означає?

– Це чотири основи мого будинку. Змія – це знання, свиня – благополуччя, годинник – час, що минає, а орел — сила. Вони підтримують мій будинок. Якщо їх забрати, будинок впаде.

Весь внутрішній простір був розділений за функціональним принципом: місця для роботи і для відпочинку. Навколо двору розміщалися невелика стайня, курятник, піч для випікання хліба, голубник, причому все це було розташовано доцільно і наділене особливим значенням.

Цей раціональний комплекс він доповнив ірраціональним – скульптурним зображенням сфінкса, що височить над двором. Зовсім несвідомо і без якої-небудь підказки селянин увів у свій будинок дух Заходу – розум в образах змії, свині, годинника і орла, Сходу – пристрасть у вигляді турецьких голів і Африки – загадка в образі сфінкса.

У підніжжя пагорба проходила дорога, від якої відгалужувалася вузька стежина… Вона вигадливо звивалася по відрогах пагорба, перш ніж підвести до будинку. Здивований побаченим, я запитав його:

– Чому ви проклали настільки довгий шлях? Ідучи щодня на роботу і повертаючи втомленим додому, ви змушені робити довгий і зайвий шлях. Чи розумно це?

Він іронічно глянув на мене і сказав:

– Я бачу, що ти ще молодий і не маєш життєвого досвіду.

… Я люблю свій будинок… Тому щораз, обходячи навколо, я немовби обіймаю його, замість того щоб входити в нього відразу і грубо, як це зробив би ти.

У будинку кожен його елемент був виконаний з тією ж турботою й увагою. Це була не просто будівля, але відношення до життя.

– Кімната моя — це саме головне. Тому перед входом у неї я зробив три високі, важкодоступні щаблі. Тому що треба здолати перешкоду, щоб потрапити в найбільш важливе і значне приміщення…” [стор. 10-13]

Таким чином, дві сторони архітектури визначають у цілому архітектурну діяльність, форми і методи архітектурного проектування.

З одного боку, архітектура являє собою двоєдиний процес, що поєднує прагматичну (рішення функціональних і конструктивних задач) і естетичну (рішення художньо-образних задач) діяльності. З іншої сторони архітектурна творчість з’єднує роботу архітектора на інтуїтивному і науково-логічному рівнях, формує процес синтезування (створення образа) і аналізу (уявного розчленовування об’єкта на досліджувані фрагменти). Це вимагає чіткого з’ясування кожної конкретної задачі, що коштує перед автором, володіння відповідною методологією і методикою для їхнього грамотного виконання.

Зміст архітектурної професії змінюється з розвитком суспільства, відбиваючи об’єктивні потреби суспільного виробництва, прогрес культури, науки і техніки. Діяльність архітектора, пронизуючи всі сфери виробництва, культури і побуту, спрямована до рішення головної гуманістичної мети – створенню умов життя, гідних людини.

Соціальна значимість праці архітектора і його відповідальність перед суспільством зростають в умовах, коли проблеми архітектури як творчості безпосередньо зв’язуються з громадським життям людей, з формуванням життєвого середовища людини. Розвиток архітектури залежить від матеріально-технічних і соціальних факторів; він визначається пануючим світоглядом і ідеологією. Перед архітектором стоїть задача організації архітектурно-просторового середовища для тієї чи іншої діяльності людини.

Органічною частиною цієї загальної задачі стає містобудування. Безупинний розвиток продуктивних сил вимагає проведення великих проектно-планувальних робіт, що розповсюджуються на усю територію країни. Виникають питання реконструкції структури великих і найбільших міст, соціально-економічної і культурно-побутової основи малих населених місць, виникають проблеми нових просторових форм розселення і збереження історичної спадщини. Останнім часом особливо гостро постає питання вирішення екологічних проблем міста.

Розміщення промислових територій, рішення виробничо-трудових функцій міст, проектування нових типів будинків і комплексів, зв’язане з розвитком різноманітних форм промислового виробництва, складають специфічну область діяльності архітектора. Соціальний і технічний прогрес, зростання матеріальних і духовних запитів суспільства, проблема всебічного розвитку особистості людини жадають від архітекторів усе більш широких і глибоких знань, уміння швидко орієнтуватися в професійних і суміжних сферах діяльності.

Характер соціальних процесів і суспільні функції споруд визначають їхню просторову організацію. Доцільна організація просторового середовища, яка складає головну задачу архітектури, вимагає залучення для свого формування сучасних конструктивних і технічних засобів.

Багатобічна роль архітектури в житті суспільства була б не цілком охарактеризована, якщо не підкреслити її велике духовне значення як мистецтва. Тож, техніка, наука і мистецтво тісно переплітаються і складно взаємодіють у побудові архітектурного твору.

Соціальний, культурний, технічний і економічний прогрес є основою ідейно-художніх і естетичних достоїнств архітектури. Архітектура, що задовольняє матеріальні і духовні потреби людини і суспільства, розуміється як єдність доцільного і прекрасного. Ідеологічні і соціальні погляди архітектора, його просторові, конструктивні і естетичні уявлення знаходять своє вираження в художньому образі і новаторському характері архітектурного твору. Звідси різноманіття проблем, на які повинен зважувати архітектор.

“Архітектор — це той, хто займається справами людськими… Він повинний бути художником і поетом, і в той же час знаючим інженером” писав Ле Корбюзьє.

Архітектура повинна відбивати життя епохи. Це потребує від архітектора глибокого знання соціальних, технічних, наукових і художніх проблем. Цим визначається основна задача архітектурної освіти – підготувати архітектора, здатного охопити життя в її цілісності.

Таким чином, специфіка архітектурного проектування полягає в тому, що окремі наукові і технічні знання, придбані порізно, інтегруються у творчому процесі, грані між різними областями знань стираються, відбувається їхнє взаємне проникнення і комплексне охоплення. Архітектурне проектування знаходить співвідношення між предметами гуманітарного, науково-технічного і художнього циклів, синтезуючи їх у єдиному творчому процесі роботи над чи проектом рішенні іншої архітектурної задачі.

Література

1. Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А. П. Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2. М. Б. Бархин. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч. -метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

3. Книга об архитектуре. /сост. А. М. Журавлев и В. И. Рабинович. – М.: Знание, 1973. – 160 с.

4. Гутнов А., Глазычев В.. Мир архитектуры: лицо города. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 350 с.

5. Посацький Б. С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – 116 с.

6. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. – М.: Стройиздат, 1979. – 272 с.

7. Жестаз Б. Ренессанс. От Брунеллески до Палладио. Пер. с фр. – М.: Астрель, 2003. – 160 с.


08.08.2011

osvita.ua

Особливості професії: Архітектор – Погляд – новини Чернівці

Хто ці люди та які основні завдання виконують? Які знання та риси для них згодяться?

Історичні будівлі у центрі міста, новобудови, торговельні центри, пам’ятники, фонтани, площі – усе, що нас оточує, творіння архітекторів.

Вони створюють міста.

Фахівці цієї професії проектують будівлі (фасади та внутрішні приміщення), розробляють проектні документації та розраховують надійність конструкції. Саме завдяки надійним проектам фахівців минулого часу нині ми можемо насолоджуватися архітектурними ансамблями кількох епох у Чернівцях.

Власне, професія архітектора була затребувана й актуальна у всі часи. Адже усі будівельні роботи, відновлювальні чи нове будівництво відбувається з допомогою архітектора. І такі спеціалісти у Чернівцях нині потрібні у будівельних компаніях, проектних організаціях і дизайнерських студіях, державних органах (комісії, комітети з містобудування тощо).

У Чернівцях був бум і занепад будівництва

Із людиною, яка доклала чимало зусиль до того, як виглядало наше місто до 600-літнього ювілею, а сьогодні передає свої знання та досвід молодому поколінню, ми поговоримо про професію архітектора.

Вимоги до кандидатів в архітектори:

  • естетичне бачення; розвинуте просторове мислення;
  • вміння малювати, творчі здібності;
  • знання історії архітектури;
  • знання фізики; хороший окомір;
  • математичні та аналітичні здібності;
  • здатність до конструювання і проектування.

Сергій Гомонович, викладач, доцент кафедри архітектури будівництва та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ ім. Ю. Федьковича, екс-головний архітектор Чернівців, перебуваючи на посаді головного архітектора міста, пережив багато періодів, які відзначилися певним занепадом у сфері будівництва та бумом (2007-2008 роки), коли все місто було у будівельних кранах. Різноманітні ремонті та будівельні роботи вели напередодні відзначення 600-річного ювілею Чернівців (до 2008 року). У цей період відновлювали площі, будували пам’ятники, ремонтували фасади історичних будівель. І йому довелося за всім подивитись, усе контролювати.

Архітектор вважає, що у Чернівцях, якщо порівнювати наше місто із іншими, скажімо, Києвом, вдалося зберегти історичне середовище міста. Але якщо порівнювати із Австрією чи Польщею, нам ще треба у них повчитися.

Та у сфері історичної архітектурної спадщини у Чернівцях актуальнішим є питання не втручання в історичну спадщину, а її збереження і належне утримання. Час, природа, а й інколи людина руйнують історичні будівлі і на збереження потрібні кошти. Єдине, що може врятувати історичну спадщину – це належні кошти на її утримання. І це можливо зробити, якщо постійно буде підтримуватися фінансово програма охорони культурної спадщини, – зауважує архітектор. Адже архітектори завжди готові допомогти у відновленні історичної спадщини.

Бізнес-інтереси переважають архітектуру

Нині у Чернівцях архітектурі притаманне таке явище, коли бізнес-інтереси виходять на перший план перед архітектурою. Скажімо, бізнесмен викупив земельну ділянку і хоче взяти з неї максимальну користь. У таких умовах архітекторам доводиться затрачати чимало сил і енергії, аби виконати проект та отримати дозволи на його втілення в життя.

– Раджу бізнесменам, перш ніж придбати певну земельну ділянку, запросити архітектора та порадитися, що там можна буде звести, – каже архітектор, – так буде менше суперечностей. Адже у ситуації, що склалася, нині у Чернівцях, є багато об’єктів, які викликають спротив у громади.

В архітектурі теж є мода

Сучасні архітектурні рішення нині нормально сприймають чернівчани, навіть посеред історичної забудови. Адже ми не стоїмо на місці, й архітектурі теж притаманна мода. Люди нині розуміють, що не варто копіювати моду минулого століття.

– За кордоном в історичній частині міста теж виростають сучасні будівлі, – розповідає архітектор. – У архітектурі та мистецтві теж є мода. Так само як і в одязі, ми не можемо одягнути костюм 1960 років, і сподіватися, аби нас нормально сприймали. Так само в архітектурі. Головне, будуючи серед історичної забудови, дотримуватися усіх вимог, аби сучасна споруда не була агресивною.

Наприклад, жодних проблем не викликало будівництво у Чернівцях торгових центрів, таких як «Боянівка», «Епіцентр», «Депот», «Метро», чи скажімо, сучасної споруди спортивного центру тощо. Хоча є супротивники будівництва об’єкту на місці магазину «Берізка», що на вул. О. Кобилянської.

У Чернівцях готують молодих спеціалістів

Чернівці невеличке місто і фахівців-архітекторів нині є достатньо. Оскільки наразі у місті інтенсивність будівництва невисока, у людей цієї професії роботи небагато.

Окрім того, щороку у Чернівцях випускають молодих спеціалістів, які поповнюють ряди архітекторів. В ЧНУ ім. Ю. Федьковича функціонує факультет архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва. Здобути професію архітектора також можна у вишах Львова, Рівного, Києва, Одеси. Тож в охочих опанувати цю професію є вибір.

Професія архітектора відрізняється від декотрих, про які ми раніше писали у попередніх випусках газети, тим, що опанувати її самотужки фактично нереально. Молодим людям, які хочуть стати архітекторами, потрібно закінчити виш за цієї спеціальністю, а відтак набути чималого досвіду, щоб отримати кваліфікаційний сертифікат.

Молоде покоління у Чернівцях є кому навчати. Адже працюють на факультеті архітектури досвідчені архітектори. Серед них: Лариса Вандюк, Ірина Коротун, Олег Пікущенко, Оксана Бойко та інші. Також на семінари до Чернівців приїжджають фахівці з Києва. А ще студенти мають можливість виконувати дипломну роботу під керівництвом у львівських фахівців, зокрема Віктора Проскурякова чи В. Товбича (м. Київ).

Що має робити архітектор:

  • проектування об’єктів будівництва;
  • розробка проектної документації: архітектурних дизайн-макетів; креслень; кошторисів; таблиць і розрахунків;
  • спілкування з замовниками та авторами проектів;
  • здійснення авторського нагляду за ходом будівництва;
  • участь у прийнятті комплексних рішень щодо об’єктів будівництва.

Іноді архітектор займається:

  • 3D-візуалізацією майбутніх будівель;
  • розробкою дизайн-проектів;
  • узгодженнями документації в державних органах.

Архітекторів сертифікують

Аби отримати сертифікат архітектора, молодому спеціалісту потрібно докласти чимало зусиль. Окрім трьох років стажу, треба мати роботи, власні проекти.

Якщо раніше після закінчення вишу молодому спеціалісту відразу давали направлення в проектний інститут чи іншу організацію, то нині все інакше. Аби працювати архітектором, потрібно отримати кваліфікаційний сертифікат.

Дуже добре, якщо молодий архітектор розпочинає свою діяльність під «крилом» досвідченого архітектора. Адже так він зможе побачити всі нюанси цієї професії. Як працювати із замовником, виконувати певні роботи, доповідати на містобудівній раді, спілкуватися із виконробом на будівництві та інше. Бо робота архітектора полягає не тільки в тому, щоб сидіти і креслити.

Корисними для архітекторів є поїздки за кордон. Навіть якщо це просто туристична подорож, це має ефект. Нові тенденції в архітектурі, які відбуваються в Європі, теж потрібно застосовувати у нашому місті, – вважає С. Гомонович.

Студенти кафедри архітектури ЧНУ постійно обмінюються досвідом навчання із своїми німецькими колегами. Поїздки за кордон дають певний заряд творчості.

Заробітки є, коли є робота

В архітекторів, які працюють самостійно, заробітки напряму залежать від ситуації на ринку будівництва. Якщо є замовлення, отже є робота і гроші. У фахівців цієї професії, як у художників, буває, що роботи немає кілька місяців, а потім може з’явитися кілька замовлень одночасно.

На проектні роботи є визначені розцінки. Але заробітки залежать ще від таких факторів, як досвід архітектора, або ж якщо будівництво проектується в межах історичного ареалу міста чи потрібно вирішити проблемні питання, працювати додатково з науковою літературою. Якщо це рядова забудова, є калькуляція та відповідний кошторис, – каже мій співрозмовник.

Направили працювати у Новоселицю

С. Гомонович у професію архітектора потрапив не випадково, знав, що працюватиме у цій сфері.

У школі він дуже любив малювати, брав участь у різноманітних конкурсах і вже тоді знав, із чим хоче пов’язати своє майбутнє.

Після служби в армії 22-річний юнак працював у будівельній організації, тоді й остаточно вирішив вступити на архітектурний факультет. Будучи родом із Рівненщини, абітурієнт вступив на навчання до Львівського сільськогосподарського інституту, спеціальність «архітектура».

У той період на підготовче відділення на спеціальність «архітектура» не було набору кілька років. Тож, коли абітурієнт прийшов на підготовку, його агітували на агронома. Однак майбутній архітектор настільки був певний у виборі професії, що готовий був навіть забрати документи та подавати в інший вуз.

Уже згодом студент дізнався, що після його наполегливого бажання вступити на архітектуру, його однокурсників агітували на цю ж спеціальність, аби набрати групу.

Після закінчення навчання молодого спеціаліста направили на роботу районним архітектором у Новоселицю, на Буковину. Відпрацювавши на цій посаді два роки, С. Гомоновичу запропонували перейти на роботу у Чернівецьку міськраду. Однак він відмовився, бо хотів ще попрацювати архітектором-проектантом. Лише згодом перейшов у Чернівецький проектний інститут «Чернівці агропроект». Тоді це була потужна установа, і на долю інституту випало чимало роботи, пригадує архітектор. Проектували школи, дитячі садки, будинки культури для населених пунктів області тощо. Отримували завдання навіть на проектування населеного пункту для Вірменії, після землетрусу 1988-1989 роками.

Були завдання для проектування цілих сіл із інших областей України. Багато було роботи після вибуху на ЧАЕС. Чернівецький проектний інститут проектував житло для переселенців на Житомирщині. А у нашій області населений пункт для переселенців – Новий Киселів.

У позаурочний час архітектор працював над індивідуальними проектами. Він є автором Дому молитви на вул. Героїв Майдану у Чернівцях та безлічі будинків індивідуального типу забудови.

З 1993 по 2014 рік С. Гомонович працював у міській раді, починав з архітектора планувального району, дійшов до посади головного архітектора.

Знання передає студентам

Увесь свій багаторічний досвід та здобуті знання С. Гомонович передає студентам. Має вдома багато літератури, а оскільки жоден із синів архітектора не працює у цій сфері, доля дала можливість передати свої знання учням. Тож тепер митець матиме багато послідовників.

– Маю надію ще на онуків, – сподівається архітектор, – Мої два сини не захотіли працювати у цій сфері. Мабуть, бачили, як працюю з ранку до ночі,  (усміхається, – авт.) і не захотіли пов’язувати з цим своє життя.

Старший син навчався у художній школі, але в нього не вистачило терпіння. Можливо, це і моє недопрацювання, що не займався синами, бо робота забирала увесь час, енергію та нерви, – продовжує архітектор.

Ольга МАКСИМЮК

pogliad.ua

Твір “Професія архітектор або чому я хочу стати архітектором”

Нам в школі часто говорять про вибір професії. Я розумію, що це дуже важливо для нас, адже від вибору професії залежить наше майбутнє. У першому класі я хотіла бути співачкою, потім художницею. Зараз я в п’ятому класі, і я вирішила ким стану, коли виросту. Я буду архітектором.

Я дуже люблю малювати. Коли я ходила в садок, мені подобалося малювати карти, по яких ми з мамою потім шукали скарби. Часто я малювала казкові будиночки для принцес і для моїх ляльок. На вулиці я люблю довго розглядати різні будинки, торговельні центри. А коли приходжу додому, малюю те, що бачила на вулиці. Але ці будинки на своїх малюнках я перетворюю в красиві палаци з вежами, з красивими, не звичайною форми, вікнами.

Ще я часто граю зі своїм молодшим братом. У нього є конструктор, і я дуже люблю будувати з нього незвичайні будиночки, або гараж для машин з тунелем. Мама говорити, що для того щоб стати архітектором, мало просто малювати будівлі на папері. Потрібно вчитися в школі на відмінно, і отримувати знання з усіх шкільних предметів. Щоб стати хорошим архітектором, потрібно багато в чому розбиратися, знати математику.

Я ще тільки вчуся в школі. Але хочу, що б моя мрія збулася, і я стала архітектором. У мене вже є кілька малюнків незвичайних магазинів і будинків. І коли навчуся, впевнена, що в нашому місті побудують мої будинку. Дуже хочу щоб вони стали знаменитими на весь світ.

Варіант №2

Багато людей ще будучи зовсім маленькими мріють про свою майбутню професію. Хтось хоче стати лікарем, хтось дизайнером, хтось художником, також є ті, хто хоче стати програмістами, інженерами, будівельниками. Взагалі існує дуже багато професій, і кожна з них затребувана по-своєму. Будь-яка дитина хоче в майбутньому житті влаштуватися на хорошу роботу і отримувати багато грошей. Професію, яку я вибрала, відрізняє те, що в ній можна отримати багато грошей, якщо дуже багато працювати. Але найголовніше – це гроші? Я думаю, що гроші не найголовніше в житті.

Набагато важливіше приносити людям щастя, робити для них щось корисне, як-то допомагати їм. Важливо працювати не тільки для свого благополуччя, а й для благополуччя оточуючих людей.

Тому я вибрала професію, за допомогою якої я зможу здійснювати мрії про власне житло різних людей. Якщо ви подумаєте, що я вибрала професію архітектор, то ви матимете рацію. Мені дуже подобається ця професія, і я думаю, що вона буде затребувана навіть через величезну кількість років.

Коли я проходила повз університет, в якому буду отримувати знання, там було написано: “Не кожному дано так щедро жити, на пам’ять людям – міста дарувати!” Я запам’ятала ці слова на все своє життя, саме тому я хочу залишатися в пам’яті людей, яким я допомогла.

А як же архітектори радість людям? Все дуже просто. Архітектори жили як тисяча років тому, так і в наш час. Саме тому накопичилася величезна кількість архітектури, яка радують своєю красою і величчю кожної людини як місцевого жителя, так і туриста.

Також я хочу стати архітектором, тому що якщо зможу здійснити грандіозний проект в життя, то ввійду в історію, а майбутнє покоління пам’ятатиме про мене. Робота архітектором для мене також цікава тим, що дуже захоплююча навчання чекає мене надалі. Дуже цікаво вчитися в архітектурному університеті, тому що студенти вивчають різні програми, безліч мов і, звичайно ж, малюють. Я дуже люблю малювати, тому я знайшла професію, яка буде подобатися мені все життя. Ця така професія, від якої я не занудьгували, тому що вона дуже цікава.

Таким чином, роблячи висновок з усього вищесказаного, хочеться додати, що я дуже хочу стати знаменитим архітектором, який залишиться в історії всього людства. Я хочу допомагати людям, і буду це робити, тому що бажана професія дозволяє робити це. Бажаю всім знайти саме ту професію, яка буде вас цікавити, радувати і надихати, я ж уже знайшла таку.

« Твір на тему “Чи може поразку стати перемогою” Твір-міркування “Хочу і треба” »

moyaosvita.com.ua

Професія архітектор

Архітектор — фахівець з проектування та спорудження будівель.

Це інженер, програміст і художник в одній особі. Люди цієї професії мріють зводити палаци, а в реальному житті проектують магазини і житлові будинки. Архітектори розробляють інтер’єри і працюють над плануванням будинків.

 

Головна мета професії – отримати безпечне, оригінальна і унікальна архітектурна будова, в якому буде ефективно використовуватися площа.

Різновиди професією архітектор

Посада має кілька видів у відповідності з родом діяльності:

  • провідний архітектор проекту – керує процесом будівництва;
  • архітектор з ландшафтного дизайну – готує проекти присадибних ділянок, садів і парків, створюючи унікальний дизайн.
  • архітектор-містобудівник – проектує міські райони або великі комплекси, веде розробку містобудівної документації та генеральних планів населених пунктів;
  • реставратор архітектури – відроджують архітектурні пам’ятки;
  • головний архітектор міста або району – державний службовець, який розробляє місцеву нормативно-правову документацію і контролює її виконання в частині містобудування;
  • історик (теоретик) архітектури – займається науковою чи викладацькою діяльністю в частині архітектурного будівництва.

Архітектор – створює цікаві задумки, розробляє проектну документацію та і виконує будівельні креслення. Контролює реалізацію проекту на авторське рівні.

Історія професії

Професія архітектор дуже давня і бере свій початок зі зведення храмів, палаців і фортець. Першим відомим архітектором вважають Імхотепа, який здійснював керівництво над розбудовою єгипетської піраміди Джосера.

Архітектура починає стрімко розвиватися в епоху Відродження, яка припала на 15 -16 століття. Це важливий період для Італії, який супроводжується розвитком освіти мистецтва, формуванням нових стилів архітектури.

На сьогоднішній день посада архітектора дуже затребувана. Сучасний архітектор уже не керує будівництвом об’єкта, а тільки розробляє її проект.

Професійне свято

Друга світова війна принесла з собою розруху. Для відновлення пам’яток архітектури і будівель підприємств 1946 році був створений міжнародний союз архітекторів.

З 1996 року Всесвітній День архітектора відзначають в перший понеділок жовтня.

Плюси і мінуси

Роботу архітектора важко назвати легкою.

  • Дуже часто доводиться трудитися в положенні сидячи, що супроводжується болями в спині і шиї.
  • Іноді для здійснення авторського нагляду доводиться виїжджати на будівельний майданчик. Не дотримання техніки безпеки може призвести до травм, а також отруєння будівельним пилом та інших захворювань органів дихання.

Архітектори часто скаржаться на безсонні ночі, на недобросовісних замовників, на халатність будівельників і не актуальні норми. Однак, мало хто наважується змінити професію: покликання архітектора залишається за людиною на все життя.

Є у професії і позитивні моменти.

  • Архітектори користуються повагою суспільства.
  • Плід Вашого творіння відчутний.
  • Архітектор може побудувати кар’єру.
  • Посада дає великі можливості для свободи самовираження і творчості.

Працюючи архітектором можна курсувати між різними сферами діяльності: працює на благо великих і маленьких фірм, пробувати себе в житлових, офісних технологіях або займатися проектуванням інтер’єрів.

Вимоги до професії

При влаштуванні на посаду архітектора до шукача пред’являють наступне:

  • наявність вищої профільної освіти;
  • стаж роботи від двох років;
  • вміння працювати AutoCAD та інших профільних програмах;
  • читання і оформлення проектної документації.

Посадові обов’язки архітектора

Фахівець повинен займатися:

  • проектуванням будівель і споруд;
  • оформленням кошторисів і креслень;
  • розробкою проектної документації;
  • виконанням розрахунків та занесенням даних у таблиці;
  • створенням дизайн-макетів;
  • переговорами з авторами проектів і замовниками;
  • здійсненням авторського контролю будівельного процесу.

Крім цього в обов’язки архітектора може входити:

  • створення 3D-візуалізації об’єктів будівництва;
  • робота над дизайн – проектами;
  • погодження проектної документації.

Відповідальність

Професія архітектора вимагає від його власника серйозного ставлення до своєї роботи. На плечах цієї людини лежить величезна відповідальність за якісне будівництво та подальшу експлуатацію об’єкта.

Правопорушення та матеріальні збитки, завдані в ході службових обов’язків, караються законом.

Повноваження

  • Архітектор має право обговорювати з керівництвом строк виконання роботи і повідомляти про проблемні питання щодо її виконання.
  • Запитувати в підрозділах необхідну йому інформацію, що стосується посади.

Хороший архітектор не чекає, поки йому все нададуть на блюдечку. Він може вимагати у керівництва необхідну документацію, а також вносити свої пропозиції і розробки в проектні рішення.

Особливості професії

Найважче в роботі архітектора – постійна навантаження. Доводиться працювати понад норму робочі дні, та ще й потрібно виходити у вихідні. Іноді потрібно сидіти над проектом всю ніч безперервно, а вранці знову іти на роботу. Постійна нестача часу: над чим би Ви не працювали, годин треба удвічі більше, ніж відведено для виконання завдання.

Для архітектора важливо натхнення, але справжні таланти повинні вміти створювати шедеври, не маючи душевного настрою.

Професійні навички та вміння

Багаж знань у архітектора повинен бути значним.

Необхідно:

  • знати будівельні норми і правила;
  • працювати в автоматизованих програмах проектування Autodesk, Graphisoft ArchiCAD;
  • вміти самостійно розробляти основні конструкційні рішення, необхідну робочу документацію, створювати архітектурні креслення;
  • орієнтуватися в методиці проектування і робити розрахунки;
  • мати розвинений естетичний і художній смак;
  • знати основи екології, геодезії, картографії;
  • володіти художніми навичками для створення малюнків, графіків, композицій;
  • мати аналітичний склад розуму і здатності до математичних обчислень.

Вітаються знання:

  • англійської мови на розмовному рівні;
  • нюансів розробки проектів будинків під магазини;
  • особливостей сучасних будівельних матеріалів.

Особисті якості

Рекомендується вибирати професію архітектора людям з тягою до малювання, які на «короткій нозі» з комп’ютером і володіють розвиненим просторовим мисленням.

Крім того, цінується:

  • вміння працювати в команді та мати організаторські здібності;
  • відповідальність, креативність і пильність;
  • відчуття смаку та гармонії;
  • хороша пам’ять і пунктуальність.

Для професійного архітектора важливо:

  • любити займатися кресленням;
  • мати розвинене колірне сприйняття;
  • вміння мислити абстрактно;
  • володіти хорошим окоміром;
  • вміти зосередитися;
  • бути стресостійким;
  • створювати образи згідно словесному опису і навпаки;
  • бути володарем інтуїтивного мислення.

Кар’єра архітектора

Відомими фахівцями стають не за один день. Багато починають з простого будівельника або інженера. Потім Вам можуть довірити проектування дерев’яних будинків та лазень.

Добре, якщо Ви трохи попрацювати помічником архітектора або стати членом їхньої команди. Отримати посаду старшого архітектора, якщо ви добре себе зарекомендуєте з професійної точки зору, можна приблизно через 5 – 7 років.

В архітектурну сферу діяльності відкритий шлях інженерам і технологам, які зайняті в галузі будівництва. Для цього достатньо пройти курси підвищення кваліфікації.

Інженери – проектувальники, дизайнери інтер’єрів і будівельники можуть бути не тільки успішними архітекторами, але у них є всі можливості стати керівниками великих будівельних об’єктів.

Де працювати

У маленьких містах дуже важко влаштуватися архітектором. Зате у великих мегаполісах такі люди цінуються і можуть вдало працевлаштуватися в будівельні компанії або проектні організації.

У досвідчених архітекторів також потребують проектні організації і дизайнерські студії.

Людина цієї професії може працювати в державних органах:

  • у комітетах;
  • у містобудівних комісіях;
  • у регулюють організаціях.

Скільки заробляє архітектор

В архітектурі немає малооплачуваних посад. Звичайно, заробіток залежить від регіону і рівня споруджуваних об’єктів. У середньому зароблена сума становить 850 доларів в місяць. Архітектор може отримувати від 500 до 1650 доларів в місяць в залежності від кваліфікації фахівця.

Успішні архітектори можуть розраховувати на хороші гонорари.

Як стати архітектором

Фахівців даної професії випускають багато Вузів. Відмінний старт – наявність дизайнерського або будівельного освіти.

Важливі предмети, які ніяк не можна прогулювати, креслення, образотворче мистецтво математика.

Для розвитку просторового мислення Вам знадобляться знання з історії та літератури.

 

workking.ru

виникнення, сутність та специфіка. Реферат – Освіта.UA

Двоєдина сутність архітектури. Виникнення професії архітектора. Специфіка архітектурної професії

Двоєдина сутність архітектури

Як відмічає Б. Г. Бархін, у теоретичному плані завданням архітектури є організація матеріального середовища шляхом штучного виділення певної частки простору і утворення за його допомогою матеріальної оболонки об’єму.

Як стверджували найвидатніші теоретики архітектури всіх часів і народів – Вітрувій, Альберті, К. Перре, Ф. Каржавін, Ле Корбюзьє, В. Гропіус, М. Гінзбург, брати Весніни, у зодчестві воєдино переплітаються якісно різні матеріальні і духовні явища. Ще дві тисячі років тому римський теоретик зодчества Вітрувій писав, що в архітектурі виступають у єдності “міцність, користь і краса”. Сучасною мовою можна сказати, що в архітектурі в єдності виступають інженерно-конструктивні, соціально-функціональні й образно-естетичні елементи.

Природно, що матеріальна сторона архітектури, як правило, має вирішальне значення для суспільства. Архітектурні спорудження – це, насамперед, матеріальні об’єкти, що містять, крім того, ще і художні якості. Тому створення архітектурного об’єкта починається з духовної, творчої, багато в чому інтуїтивній і евристичної (такої, що відкриває і створює нове) діяльності зодчого. Потім будівельники об’єктивізують ідейний задум архітектора – передають його в розпорядження суспільства.

У цілому архітектурне проектування можна охарактеризувати як одну з областей духовного виробництва, що вимагає сполучення інженерних і соціальних розрахунків з художньою творчістю. На відміну від архітектурного проектування, будівництво як соціальний процес являє собою не духовне, а матеріальне виробництво.

Основне соціальне призначення творів архітектури – виявляти собою особливі матеріальні і культурні блага, що служать для просторової організації майже всіх соціальних процесів – праці і побуту, розваг і культури. У цьому складається головна матеріальна функція найрізноманітніших архітектурних споруд. Культурна функція архітектури полягає в її гуманітарній специфіці, – вона завжди і закономірно повинна бути мистецтвом і вже тому – культурним благом, що створює художні цінності.

Виникнення професії архітектора

Архітектор (у дослівному перекладі з грецького – головний будівельник) у стародавності сполучав у собі знання технології будівництва й організації будівельних робіт. Часто він був і теоретиком архітектури, і практиком-будівельником, і підрядчиком. Грецькі архітектори Філон, Гермоген, Іктін створили невідомі нам трактати про архітектурне мистецтво. Перша збережена робота про архітектуру належить римському військовому інженеру Вітрувію. Античну теорію архітектури вдосконалювали майстри італійського Відродження Альберті, Палладіо, Серліо та ін.

Професія архітектора в її близькому до сучасного розумінні виникла в період Відродження в Італії. У Середні віки будівельники соборів були всього-на-всього підрядчиками – мулярами, або десятниками теслями. Зажадавши від майстрів більш точних проектів, Відродження дало їм грецьке найменування “архітекторів” і стало бачити в них художників.

Становлення професії в період Відродження зв’язувалося з виникненням креслення як специфічного зображення майбутньої споруди. До цього майстер оперував макетом, який детально зображував майбутній будинок, або простою первинною схемою, що базувалась на відомому прототипі. Так, ще перший архітектор Відродження Ф. Брунеллескі керував будівництвом Виховного будинку у Флоренції лише за допомогою усних указівок будівельникам з посилання на відомі будівлі такого ж призначення. Детальні малюнки були виконані ним для новостворених галереї, колонади і декоративних медальйонів.

Відродження удосконалює проект, вимагаючи від нього точності. Креслення стало для цього найважливішим засобом. Воно удосконалювалося, стаючи зображенням з точно заданим масштабом і відмітками висот. З’явилися такі види архітектурного креслення як обміри, план, перетин, ортогональна проекція (фасад) і перспективне зображення. Однак невміння замовника читати креслення вимагало і повернення до макета. Але цей макет робився столярами не безпосередньо за словами архітектора, а таких, які вже були в змозі прочитати креслення. Відомими є макети Брунеллескі купола і ліхтаря собору Санта Марія дель Фіоре у Флоренції.

У період Відродження відбувся перехід професії від технолога-будівельника до кресляра. Саме уміння грамотно виконати креслення (а не практична діяльність) відрізняло професіонала архітектора.

Перші архітектори Відродження спочатку володіли іншим мистецтвом. Брунеллескі і Мікелоццо, два засновники флорентійської архітектури Відродження, одержали освіту ювелірів. Цеху ювелірів належав і Леонардо да Вінчі, який присвятив багато міркувань архітектурі. Це не випадково. Ювелірна майстерність у Середньовіччя було одним з основних видів мистецтва і потребувала володіння кресленням і навички скульптора.

Уміння креслити віддалило архітектора від його предтечі – майстра-муляра і наблизило до художника, інструментом якого теж був олівець і креслярські інструменти. З XV ст. найменування “інженер”, розповсюджене в середні віки в Італії, замінялося словом “архітектор”, у якому бачили саме художника. І як художник підписував картину, архітектор ставив своє ім’я на споруді, яку він створював. Нова роль креслення і теоретичної думки відсунула практичний досвід на задній план. Характерно, що в цей час у професію приходили люди, які не вміли будувати. Так геніальним дилетантом був аристократ із Флоренції видатний теоретик архітектури й автор багатьох будівель Альберті.

Професія усе більше ішла від природного середовища. Ця тенденція архітектури співвідносилася з філософією Відродження, з ідеєю особистості-титана, що перетворить навколишній світ. Характерним прикладом є монастирська каплиця Тімпієтто архітектора Браманте, яка своїм центризмом наче протидіє складному середньовічному середовищу монастиря.

Однак у цей період ще зберігалася чуттєвість живого начала. У кресленні ще бачили малюнок, близький до малюнка художника. В архітектуру прийшли художники: Рафаель, Бальдассаре Перуцци, Браманте, Джуліо Романо, Віньйола і скульптори: Мікеланджело, Пьетро Ломбардо, Мікелоццо, Якопо Сансовіно й ін. Саме з переходом у сферу мистецтва архітектура як вид діяльності отримала високий статус, а професія архітектора стала “шляхетною”.

Сучасна проблема професії загострилася в XIX ст. у зв’язку з розвитком техніки будівництва. Архітектору знадобилися значні інженерні знання. Розвиток міст потребує від архітектора специфічних знань з області інженерно-транспортних мереж, соціальних, економічних та інших проблем міста. Професіонала архітектора починають готувати два типи навчальних закладів – художні і технічні. На рубежі XIX і XX ст. навіть виникає спеціальність інженер-архітектор, що протистоїть архітектору-художнику.

Специфіка архітектурної професії

Видатний французький архітектор ХХ ст. Жорж Канділіс визначив сутність архітектурної творчості як діяльність “для людини”. У завдання цієї діяльності він уключив не тільки створення середовища, комфортного фізіологічно, але, насамперед, комфортного духовно.

Таке розуміння архітектури затвердив у ньому Ле Корбюзьє. Молодим студентам архітекторам “Ле Корбюзьє вказав шляхи просування до нового в архітектурі, нові матеріали архітектури.

Це були не тільки камінь, бетон, цегла, дерево або метал, але головним чином Простір — Зелень — Сонце!

… Він переніс нас з вузькоматеріального сприйняття архітектури у всеосяжне, змінивши і піднявши духовний зміст архітектурної творчості…

– Бачите двері? Пройдіть через них, спустіться сходами, вийдіть на вулицю. Навпроти ви побачите великий універсальний магазин “Об бон марше”, праворуч і ліворуч невеликі магазини. З одного боку бульвар Сен-Жермен де Пре, з іншого боку – Монпарнас. Пройдіться пішки, подивіться на людей, на будинки, на усе, що буде оточувати вас. Спробуйте зрозуміти життя. Якщо у вас є очі, ви будете гарним архітектором. Якщо ви сліпий, тим гірше для вас, змінюйте професію. Архітектура – це життя. Її не вивчають у школі. Її відчувають! Це усе, що я можу вам сказати” [с. 26,29].

Як приклад такого “життя” Канділіс приводить архітектуру, для якої питання прагматики й естетики органічно нерозривні, – архітектуру кам’яниці грецького селянина, де побут і творчість виявляють єдиний життєвий процес.

“У годині їзди на човні від Пірея, на острові Егіна, селянин на ім’я Родакіс побудував будинок власними руками. Розташований серед виноградників, він піднімається на пагорбі, що домінує над морськими просторами, відкритий чотирьом вітрам.

Це був 1933 рік. Мені було 20 років, я був студентом Афінського політехнічного інституту.

Той, хто направив мене на відкриття “будинку для людини”, був моїм учителем, надзвичайним наставником, філософом, художником, поетом — усім чим завгодно, але не архітектором у класичному розумінні цього слова. Його звали Дмитро Пікіоніс.

Дорогою я став наводити довідки. Мені відповіли:

Будинок зі статуями?

Зі статуями? А втім, чому б і ні!

Нарешті я побачив будинок незвичайної краси, що злився із природним оточенням, і селянина… Оскільки це був його світ, його життя, Родакіс вклав у свій утвір усю душу, усе своє серце і всю уяву. І додав ще зовсім несвідомо те, що необхідно будівлі, щоб стати архітектурою, – любов і почуття.

Цей об’ємний конгломерат, що панує над навколишнім простором, старий селянин прикрасив скульптурними зображеннями вусатих голів, розміщених по кутах кубічних об’ємів. Погляди ліпних масок були спрямовані до обрію. Ці голови він виліпив сам..

Слухаючи його розповідь, я знайшов скарбницю уяви, фантазії і думки, що згодом стали для мене сутністю розуміння архітектури.

– Бачиш ці вусаті голови з великими очима, спрямованими до обрію? … Це турки, голови турків. Турки – це мої заступники, вони охороняють мене, захищають мій спокій. Я вказав йому на інші скульптурні елементи, розміщені над входом: змію, свиню, годинник і орла.

– А це що означає?

– Це чотири основи мого будинку. Змія – це знання, свиня – благополуччя, годинник – час, що минає, а орел — сила. Вони підтримують мій будинок. Якщо їх забрати, будинок впаде.

Весь внутрішній простір був розділений за функціональним принципом: місця для роботи і для відпочинку. Навколо двору розміщалися невелика стайня, курятник, піч для випікання хліба, голубник, причому все це було розташовано доцільно і наділене особливим значенням.

Цей раціональний комплекс він доповнив ірраціональним – скульптурним зображенням сфінкса, що височить над двором. Зовсім несвідомо і без якої-небудь підказки селянин увів у свій будинок дух Заходу – розум в образах змії, свині, годинника і орла, Сходу – пристрасть у вигляді турецьких голів і Африки – загадка в образі сфінкса.

У підніжжя пагорба проходила дорога, від якої відгалужувалася вузька стежина… Вона вигадливо звивалася по відрогах пагорба, перш ніж підвести до будинку. Здивований побаченим, я запитав його:

– Чому ви проклали настільки довгий шлях? Ідучи щодня на роботу і повертаючи втомленим додому, ви змушені робити довгий і зайвий шлях. Чи розумно це?

Він іронічно глянув на мене і сказав:

– Я бачу, що ти ще молодий і не маєш життєвого досвіду.

… Я люблю свій будинок… Тому щораз, обходячи навколо, я немовби обіймаю його, замість того щоб входити в нього відразу і грубо, як це зробив би ти.

У будинку кожен його елемент був виконаний з тією ж турботою й увагою. Це була не просто будівля, але відношення до життя.

– Кімната моя — це саме головне. Тому перед входом у неї я зробив три високі, важкодоступні щаблі. Тому що треба здолати перешкоду, щоб потрапити в найбільш важливе і значне приміщення…” [стор. 10-13]

Таким чином, дві сторони архітектури визначають у цілому архітектурну діяльність, форми і методи архітектурного проектування.

З одного боку, архітектура являє собою двоєдиний процес, що поєднує прагматичну (рішення функціональних і конструктивних задач) і естетичну (рішення художньо-образних задач) діяльності. З іншої сторони архітектурна творчість з’єднує роботу архітектора на інтуїтивному і науково-логічному рівнях, формує процес синтезування (створення образа) і аналізу (уявного розчленовування об’єкта на досліджувані фрагменти). Це вимагає чіткого з’ясування кожної конкретної задачі, що коштує перед автором, володіння відповідною методологією і методикою для їхнього грамотного виконання.

Зміст архітектурної професії змінюється з розвитком суспільства, відбиваючи об’єктивні потреби суспільного виробництва, прогрес культури, науки і техніки. Діяльність архітектора, пронизуючи всі сфери виробництва, культури і побуту, спрямована до рішення головної гуманістичної мети – створенню умов життя, гідних людини.

Соціальна значимість праці архітектора і його відповідальність перед суспільством зростають в умовах, коли проблеми архітектури як творчості безпосередньо зв’язуються з громадським життям людей, з формуванням життєвого середовища людини. Розвиток архітектури залежить від матеріально-технічних і соціальних факторів; він визначається пануючим світоглядом і ідеологією. Перед архітектором стоїть задача організації архітектурно-просторового середовища для тієї чи іншої діяльності людини.

Органічною частиною цієї загальної задачі стає містобудування. Безупинний розвиток продуктивних сил вимагає проведення великих проектно-планувальних робіт, що розповсюджуються на усю територію країни. Виникають питання реконструкції структури великих і найбільших міст, соціально-економічної і культурно-побутової основи малих населених місць, виникають проблеми нових просторових форм розселення і збереження історичної спадщини. Останнім часом особливо гостро постає питання вирішення екологічних проблем міста.

Розміщення промислових територій, рішення виробничо-трудових функцій міст, проектування нових типів будинків і комплексів, зв’язане з розвитком різноманітних форм промислового виробництва, складають специфічну область діяльності архітектора. Соціальний і технічний прогрес, зростання матеріальних і духовних запитів суспільства, проблема всебічного розвитку особистості людини жадають від архітекторів усе більш широких і глибоких знань, уміння швидко орієнтуватися в професійних і суміжних сферах діяльності.

Характер соціальних процесів і суспільні функції споруд визначають їхню просторову організацію. Доцільна організація просторового середовища, яка складає головну задачу архітектури, вимагає залучення для свого формування сучасних конструктивних і технічних засобів.

Багатобічна роль архітектури в житті суспільства була б не цілком охарактеризована, якщо не підкреслити її велике духовне значення як мистецтва. Тож, техніка, наука і мистецтво тісно переплітаються і складно взаємодіють у побудові архітектурного твору.

Соціальний, культурний, технічний і економічний прогрес є основою ідейно-художніх і естетичних достоїнств архітектури. Архітектура, що задовольняє матеріальні і духовні потреби людини і суспільства, розуміється як єдність доцільного і прекрасного. Ідеологічні і соціальні погляди архітектора, його просторові, конструктивні і естетичні уявлення знаходять своє вираження в художньому образі і новаторському характері архітектурного твору. Звідси різноманіття проблем, на які повинен зважувати архітектор.

“Архітектор — це той, хто займається справами людськими… Він повинний бути художником і поетом, і в той же час знаючим інженером” писав Ле Корбюзьє.

Архітектура повинна відбивати життя епохи. Це потребує від архітектора глибокого знання соціальних, технічних, наукових і художніх проблем. Цим визначається основна задача архітектурної освіти – підготувати архітектора, здатного охопити життя в її цілісності.

Таким чином, специфіка архітектурного проектування полягає в тому, що окремі наукові і технічні знання, придбані порізно, інтегруються у творчому процесі, грані між різними областями знань стираються, відбувається їхнє взаємне проникнення і комплексне охоплення. Архітектурне проектування знаходить співвідношення між предметами гуманітарного, науково-технічного і художнього циклів, синтезуючи їх у єдиному творчому процесі роботи над чи проектом рішенні іншої архітектурної задачі.

Література

1. Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А. П. Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2. М. Б. Бархин. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч. -метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

3. Книга об архитектуре. /сост. А. М. Журавлев и В. И. Рабинович. – М.: Знание, 1973. – 160 с.

4. Гутнов А., Глазычев В.. Мир архитектуры: лицо города. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 350 с.

5. Посацький Б. С.. Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – 116 с.

6. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. – М.: Стройиздат, 1979. – 272 с.

7. Жестаз Б. Ренессанс. От Брунеллески до Палладио. Пер. с фр. – М.: Астрель, 2003. – 160 с.


08.08.2011

ru.osvita.ua

історія, особливості, робота — Кондитери

Професія «Архітектор»

В даний час професія архітектора досить високо затребувана. Зародилася вона досить давно. Історії відомі навіть імена давніх часів. Першим архітектором, який став відомий науці, був Імхотеп. Цей великий архітектор прославився в третьому тисячолітті до нашої ери. Він очолював будівництво піраміди Джоссера, яка знаходиться в Єгипті. До відомим архітекторам минулих часів слід віднести Хірама. Він керував будівництвом Першого Єрусалимського храму. Це було справжнє витвір архітектурного мистецтва. Однак, на жаль, храм був зруйнований вавиловянами. Будівництво Другого Храму було довірено Зоровавеля. Перераховувати імена архітекторів минулого можна нескінченно довго. Всі вони внесли великий внесок у містобудування і архітектурне мистецтво. Найбільш популярні з них — Фідій, який був архітектором і скульптором, Калликрат (будівельник Парферона), Іктін.

представляє собою професія

Професія архітектора передбачає архітектурне проектування на професійному рівні. В обов’язки спеціаліста входять організація архітектурного середовища, проектування будівель і розробка об’ємно-планувальних та архітектурних рішень.

Архітектор повинен виконувати певні обов’язки. В першу чергу хотілося б відзначити складання проектів і кошторисів майбутніх будівель.

В цьому випадку потрібно визначати вартість споруди. На архітектора покладаються обов’язки контролю виконання будівельних робіт. Фахівець повинен засвідчити побудовані будівлі, дати їм оцінку при реалізації. Для того щоб стати хорошим архітектором, будуть потрібні знання наступних областей:


  • будівельної механіки
  • фізика
  • хімії
  • геології
  • геогнозії
  • мінералогії.

Ще будуть корисні знання в області юриспруденції.

Існує кілька напрямків архітекторської діяльності. В першу чергу хотілося б відзначити архітекторів, які займаються розробкою проектної документації на будівництво та робочих креслень. В обов’язки входить авторський нагляд, що дозволяє успішно реалізувати розроблений архітектурний проект. Ще існують головні архітектори проекту, архітектори-містобудівники, головні архітектори міста або району, історики і теоретики архітектури, архітектори-реставратори, архітектори-експерти.

На яких спеціальностях можна вчитися?

Люди, які прийняли рішення пов’язати своє життя з архітектурою, повинні визначитися зі спеціалізацією. Зараз ми коротко розповімо про те, яку область знань можна вибрати.

  • Будівництво та архітектура.

В цьому випадку пропонується на вибір кілька спеціальностей: промислове і цивільне будівництво, міське будівництво і господарство. У першому випадку ви можете віддати перевагу такими спеціалізаціями: експертиза і управління нерухомістю, охорона праці в будівництві, геотехніка підземної урбаністики. У другому випадку можна вибрати такі спеціалізації: технічна реконструкція, ремонт і реконструкція будівель, геоінформаційні системи в містобудуванні, енергозберігаючі та інформаційні технології в будівництві і при реконструкції.

Можна виділити декілька спеціалізацій: ландшафтна архітектура, реконструкція і реставрація архітектурних комплексів, архітектурний дизайн містобудівної середовища, архітектура житлових і громадських будівель.

Де можна отримати освіту?

Якщо ви твердо вирішили отримати відповідні освіту, то ви можете зупинити свій вибір на наступних архітектурних вузах Росії. Найбільш якісну освіту можна отримати в Російської академії живопису, скульптури і зодчества, Російському університеті дружби народів. Прекрасне освіта дасть Московський державний академічний художній інститут ім. В. І. Сурікова, Московський архітектурний інститут. Освоїти професію архітектора можна в Державному університеті із землеустрою.

Чим доводиться займатися на роботі?


Люди, які отримали диплом архітектора, можуть працювати у багатьох сферах. Ви можете влаштуватися в приватне бюро або державну організацію. Працювати можна у сфері містобудування (теплохладоснабжение і технології будівельного виробництва та будівельних матеріалів), безпеки життєдіяльності. Досить високо затребувані ландшафтні архітектори, архітектори моніторингу навколишнього середовища, механіки ґрунтів, фундаментів і інженерної геології.

Кому підходить професія архітектора?

Професія архітектора підходить тим людям, які володіють хорошим просторовим мисленням, що люблять малювати, є творчими натурами.

Затребуваність

На даний момент архітектори — досить високо затребувані фахівці. Вище ми говорили про те, що вони можуть працювати у різних сферах. При виборі спеціалізації потрібно бути уважним, враховувати появу нових сфер і розвиток технологій. Припустимо, зараз все більшу популярність отримує ландшафтний дизайн. У цій сфері можна зробити успішну кар’єру.

Скільки отримують

Професію архітектора вибирають не дарма. Вона приносить не тільки високий дохід, але і популярність у разі успішного навчання у вузі. Якщо говорити про архітекторів, які працюють в приватних компаніях, то найчастіше у них відрядна заробітна плата. Вони отримують відсоток від суми замовлення. Головні архітектори можуть отримувати до шести відсотків від суми угоди. Що стосується рядових працівників, то їм пропонують ставку. При гарній роботі платять премії. Початківці фахівці отримують від 800 доларів. В середньому зарплата архітектора складати 1200-1500 доларів. Насправді зарплата залежить від багатьох факторів: міста, в якому працює спеціаліст, компанії, самого проекту.

Легко влаштуватися на роботу?

не Можна сказати, що архітектор, який з легкістю може знайти хорошу роботу, але немає нічого неможливого. Найпростіше знайти роботу у великих містах. Причому тут можна відзначити два плюси: більш висока зарплата і більш високі шанси вдало працевлаштуватися.

Як зазвичай будується кар’єра і перспективи

Отримавши диплом архітектора, ви повинні розуміти, що відразу не вийде дістати всі зірки з неба. Потрібно налаштовувати себе на важку роботу. Спочатку ви будете працювати на репутацію, а потім репутація буде працювати на вас. Якщо ви володієте розвиненим просторовим мисленням, творчими здібностями, креативністю, хорошою пам’яттю, спостережливістю, маєте почуття смаку і волю до перемоги, у вас обов’язково вийде зробити успішну кар’єру. Починайте з малого, з часом можна буде добитися великих успіхів.

Короткий опис статті: архітектор Професія архітектор має свої плюси і мінуси. Дізнайтеся, наскільки вона затребувана, кому вона підходить і в яких вузах і на яких спеціальностях варто вчитися. Ознайомтеся з описом трудової діяльності та кар’єрними перспективами у цій галузі.

Джерело: Опис професії архітектора: історія, особливості, робота

Post Views: 370

kondyter.com

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *