Тьютор — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тю́тор (від англ. tutor — учитель) — особа, що веде індивідуальні або групові заняття із учнями, студентами, репетитор, наставник. В університетах тютори помічники викладача, здебільшого аспіранти або старші студенти.
Тютор — ключова фігура в дистанційному навчанні, що відповідає за проведення занять зі студентами. Аналізуючи досвід зарубіжних університетів, можна бачити, що в більшості випадків розробник курсу і тьютор — одна і та ж особа. Багато досвідчених викладачів віддають перевагу при проведенні занять зі студентами денній формі навчання, використовуючи технологію дистанційного навчання.
Обов’язки тьютора на етапі розвитку курсу
- Знайомство з матеріалом навчального курсу (якщо він не автор курсу).
- Отримання загальної характеристики перспективних студентів, вивчення їх навчальних потреб, мети та інших подробиць.
- Вивчення принципів та методів дистанційного навчання, читаючи літературу та беручи участь у семінарах.
Обов’язки тьютора під час навчального процесу:
- Координація чисельності студентів, передача розкладу, процедурних вимог.
- Якщо можливо. Встановлення контактів зі студентами до початку навчальної сесії, ідентифікація визначень, питань та встановлення особистого зв’язку зі студентами.
- Отримання документу та відмітка його у відповідній БД.
- Можлива підготовка простіших навчальних матеріалів для доставки студентам, наприклад, моделі відповідей, копії виняткових робіт студентів, загальні коментарі про отримані документи, розповсюджені помилки.
- Обговорення з адміністрацією серйозних проблем, пов’язаних з роботами студентів на предмет плагіату.
- Може входити до складу екзаменаторів у залежності від відповідальності за курс.
- Отримання підсумкових екзаменаційних матеріалів та відмітка їх у відповідній БД.
- Виконання нотаток із серйозних та змістовних труднощів у студентів, спроба усунення їх разом з розробниками курсу; допомога, при необхідності, у зміні засобів інформації.
- Може брати участь у розвитку матеріалів курсу.
Посилання[ред.
uk.wikipedia.org
Тьютор — Википедия
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 29 августа 2018; проверки требует 1 правка. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 29 августа 2018; проверки требует 1 правка.Тьютор (англ. tutor — наставник) — исторически сложившаяся особая педагогическая должность. Тьютор обеспечивает разработку индивидуальных образовательных программ учащихся и студентов и сопровождает процесс индивидуализации и индивидуального образования в школе, вузе, в системах дополнительного образования. В России должностные обязанности тьютора и должностные требования к нему регулируются приказом Министерства здравоохранения и социального развития РФ «Об утверждении единого квалификационного справочника должностей руководителей, специалистов и служащих, раздел „Квалификационные характеристики должностей работников образования“» от 26.08.10 № 761н.
Феномен тьюторства тесно связан с историей европейских университетов и происходит из Великобритании. Он оформился примерно в XIV веке в классических английских университетах — Оксфорде и несколько позднее — в Кембридже. С этого времени под тьюторством понимают сложившуюся форму университетского наставничества.
В то время университет представлял собой братство, исповедующее единые ценности, говорящее на одном языке и признающее одни научные авторитеты. Английский университет не заботился о том, чтобы все студенты слушали определенные курсы. Студенты из одних колледжей могли быть слушателями лекций профессоров из других колледжей. Каждый профессор читал и комментировал свою книгу. Студенту предстояло самому решать, каких профессоров и какие предметы он будет слушать. Университет же предъявлял свои требования только на экзаменах, и студент должен был сам выбрать путь, которым он достигнет знаний, необходимых для получения степени. В этом ему помогал тьютор.
Так как непреходящей ценностью того времени была свобода (преподавания и
ru.wikipedia.org
Тьютор – это… Что такое Тьютор?
Тью́тор — (англ. tutor) исторически сложившаяся особая педагогическая позиция, которая обеспечивает разработку индивидуальных образовательных программ учащихся и студентов и сопровождает процесс индивидуального образования в школе, вузе, в системах дополнительного и непрерывного образования.
Историческая справка
Феномен тьюторства тесно связан с историей европейских университетов и происходит из Великобритании. Он оформился примерно в XIV веке в классических английских университетах — Оксфорде и несколько позднее — в Кембридже. С этого времени под тьюторством понимают сложившуюся форму университетского наставничества.
В то время университет представлял собой братство, исповедующее единые ценности, говорящее на одном языке и признающее одни научные авторитеты. Английский университет не заботился о том, чтобы все студенты слушали определенные курсы. Студенты из одних колледжей могли быть слушателями лекций профессоров из других колледжей. Каждый профессор читал и комментировал свою книгу. Студенту предстояло самому решать, каких профессоров и какие предметы он будет слушать. Университет же предъявлял свои требования только на экзаменах, и студент должен был сам выбрать путь, которым он достигнет знаний, необходимых для получения степени. В этом ему помогал тьютор.
Так как непреходящей ценностью того времени была свобода (преподавания и учения), тьютор осуществлял функцию посредничества между свободным профессором и свободным школяром. Ценность свободы была тесно связана с ценностью личности, и задача тьютора состояла в том, чтобы соединять на практике личностное содержание и академические идеалы.
Процесс самообразования был основным процессом получения университетских знаний, и тьюторство изначально выполняло функции сопровождения этого процесса самообразования.
В XVII веке сфера деятельности тьютора расширяется — все большее значение начинают приобретать образовательные функции. Тьютор определяет и советует студенту, какие лекции и практические занятия лучше всего посещать, как составить план своей учебной работы, следит за тем, чтобы его ученики хорошо занимались и были готовы к университетским экзаменам. Тьютор — ближайший советник студента и помощник во всех затруднениях.
В XVII веке тьюторская система официально признается частью английской университетской системы, постепенно вытесняющей профессорскую. С 1700 по 1850 год в английских университетах не было публичных курсов и кафедр. К экзаменам студента готовил тьютор. Когда в конце XIX века в университетах появились и свободные кафедры (частные лекции), и коллегиальные лекции, то за студентом оставалось право выбора профессоров и курсов. В течение XVIII—XX веков в старейших университетах Англии тьюторская система не только не сдала своих позиций, но заняла центральное место в обучении; лекционная система служила лишь дополнением к ней.
Сравнение позиций тьютора и учителя
Сегодня ученые различают следующие процессы: обучения, образования и подготовки, полагая их как относительно самостоятельные педагогические процессы. В организационно-педагогическом плане это означает, что целостное образовательное пространство старшеклассника представлено в трех «горизонтах» или в трех относительно самостоятельных пространствах — учебном, образовательно-рефлексивном и социально-практическом.
В традиционном понимании образовательного пространства акцент делается на обучении, а процессы социальной практики и образовательной рефлексии, как правило, не рассматриваются. В тьюторской же модели, в отличие от традиционной, процессы обучения, социальной практики и образовательной рефлексии рассматриваются как рядоположенные, при этом, ведущая функция — за процессом образовательной рефлексии.
Базовым процессом образовательной рефлексии выступает процесс самоопределения личности. «Выпускник школы должен представлять собой индивида, способного не только реализовывать на практике тот набор знаний и умений, которые он „усвоил“ в школе, но и обладающего готовностью… создавать, вырабатывать новые знания и способы деятельности, необходимые для адекватного действования в ситуациях, в которых не „срабатывают“ знания и умения, полученные в школе. Одним из средств, позволяющих индивиду конструировать новое, не имевшееся у него ранее, знание, понимание, новые способы деятельности, является рефлексия» (В. Г. Богин). Образовательная рефлексия — это осмысление учащимся своей образовательной истории и построение проекта собственного образования через создание образа себя в будущем. Для этого учащемуся необходимо осознать свои возможности и образовательные перспективы, сделать осознанный заказ к обучению, то есть составить свою индивидуальную образовательную программу. Взрослый, обеспечивающий этот процесс —
Тьютор (позиционно) — это тот, кто организует условия для складывания и реализации индивидуальной образовательной траектории учащегося.
Традиционно базовым процессом обучения является процесс трансляции культуры в ее знаниевой форме. Взрослый, который обеспечивает этот процесс — учитель. Учитель (позиционно) — это тот, кто учит, то есть передает элементы культуры и работает с ними, чтобы они закрепились у школьников в виде знаний, умений и навыков. Обучение современных старшеклассников требует перехода от «знаниевого» к «компетентностному» подходу, когда педагогической целью становится «способность молодых людей самостоятельно решать встающие перед ними задачи» (А. Б. Воронцов). В этом подходе учитель — это тот, кто средствами и способами своего предмета помогает старшекласснику сформировать способность успешного решения жизненных, карьерных и образовательных задач за пределами этой обучающей системы. То есть, по выражению В. В. Репкина, превращает ученика в учащегося.
Базовым процессом социальной практики выступает процесс социальных и профессиональных проб, процесс обретения социального опыта. Для реализации индивидуальной образовательной программы и складывания жизненной траектории через представления о своем будущем необходимо наличие реальных социальных действий. Позиция взрослого в этом пространстве — «социальный продюсер». Он помогает молодому человеку вывести свои образовательные проекты в социальную сферу.
Библиография
- Ковалева Т.М. Сборник АПКиППРО / Т.М. Ковалева, Л.М. Долгова и др.— Москва. 2009.
Ссылки
dic.academic.ru
Тьютор — Фізмат Вікіпедія
Тьютор
Тьютор – (англ. tutor) історично склалася особлива педагогічна техніка, яка забезпечує розробку Індивідуальних освітніх програм учнів і студентів і супроводжує процес індивідуальної освіти в школі, вузі, у системах додаткової і безперервної освіти.
Трохи з історії
Феномен тьюторства тісно пов’язаний з історією європейських університетів і відбувається з Великобританії. Він оформився приблизно в XIV столітті в класичних англійських університетах : Оксфорді і трохи пізніше у Кембриджі. З цього часу під тьюторством розуміють сформовану форму університетського наставництва.У той час університет вдавав із себе братство, яка сповідує єдині цінності, яке говорить однією мовою і визнає одні наукові авторитети. Англійський університет не дбав про те, щоб всі студенти слухали певні курси. Студенти з одних коледжів могли бути слухачами лекцій професорів з інших коледжів. Кожен професор читав і коментував свою книгу. Студенту треба самому вирішувати, яких професорів і які предмети він буде слухати. Університет ж висував свої вимоги лише на іспитах, і студент повинен був сам вибрати шлях, яким він досягне знань, необхідних для отримання ступеня. У цьому йому допомагав тьютор. Так як неперехідною цінністю того часу була свобода (викладання та навчання), тьютор здійснював функцію посередництва між вільним професором і вільним школярем. Цінність свободи була тісно пов’язана з цінністю особистості, і завдання тьютора полягала в тому, щоб з’єднувати на практиці особистісний зміст і академічні ідеали.Процес самоосвіти був основним процесом одержання університетських знань, і тьюторство спочатку виконувало функції супроводу цього процесу самоосвіти.
У XVII столітті сфера діяльності тьютора розширюється – все більше значення починають набувати освітні функції. Тьютор визначає і радить студенту, які лекції та практичні заняття найкраще відвідувати, як скласти план своєї навчальної роботи, стежить за тим, щоб його учні добре займалися і були готові до університетських іспитів. Тьютор – найближчий радник студента і помічник у всіх труднощах.
У XVII столітті тьюторская система офіційно визнається частиною англійської університетської системи, поступово витісняючої професорську. З 1700 по 1850 рік в англійських університетах не було публічних курсів та кафедр. До іспитів студента готував тьютор. Коли наприкінці XIX століття в університетах з’явилися і вільні кафедри (приватні лекції), і колегіальні лекції, то за студентом залишалося право вибору професорів та курсів. Протягом XVIII-XX століть у найстаріших університетах Англії тьюторская система не тільки не здала своїх позицій, але зайняла центральне місце в навчанні; лекційна система служила лише доповненням до неї.
Порівняння позицій вчителів і тьютора
Сьогодні вчені розрізняють наступні процеси навчання, освіти та підготовки, вважаючи їх як відносно самостійні педагогічні процеси. В організаційно-педагогічному плані це означає, що цілісний освітній простір старшокласника представлено в трьох «горизонтах» або в трьох щодо самостійних просторах – навчальному, освітньо-рефлексивному та соціально-практичному.
У традиційному розумінні освітнього простору акцент робиться на навчанні, а процеси соціальної практики та освітньої рефлексії, як правило, не розглядаються. У тьюторской ж моделі, на відміну від традиційної, процеси навчання, соціальної практики та освітньої рефлексії розглядаються як рядоположенние, при цьому, провідна функція – за процесом освітньої рефлексії.
Базовим процесом освітньої рефлексії виступає процес самовизначення особистості. Випускник школи повинен являти собою індивіда, здатного не тільки реалізовувати на практиці той набір знань і вмінь, які він засвоїв у школі, а й володіє готовністю створювати, виробляти нові знання та способи діяльності, необхідні для адекватних дій в ситуаціях, в яких не спрацьовують знання і вміння, отримані в школі. Одним із засобів, що дозволяють індивіду конструювати нове, що не мало в нього раніше, знання, розуміння, нові способи діяльності, є рефлексія (В. Г. Богиня). Освітня рефлексія – це осмислення учнем своєї освітньої історії та побудова [проект|проекту] власного освіти через створення образу себе в майбутньому. Для цього учню необхідно усвідомити свої можливості та освітні перспективи, зробити усвідомлений потяг до навчання, тобто скласти свою індивідуальну освітню програму. Дорослий, що забезпечує цей процес – «тьютор».
Тьютор (позиційно) – це той, хто організовує умови для складання та реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учня.
Традиційно базовим процесом навчання є процес трансляції культури в її психолого формі. Дорослий, який забезпечує цей процес – учитель. Вчитель (позиційно) – це той, хто навчає, тобто передає елементи культури і працює з ними, щоб вони закріпилися у школярів у вигляді знань, умінь і навичок. Навчання сучасних старшокласників вимагає переходу від «психолого» до «компетентнісного» підходу, коли педагогічною метою стає «здатність молодих людей самостійно вирішувати що постають перед ними завдання» (А. Б. Воронцов). У цьому підході вчитель – це той, хто засобами і способами свого предмета допомагає старшокласнику сформувати здатність успішного вирішення життєвих, кар’єрних і освітніх завдань за межами цієї навчальної системи. Тобто, за висловом В.В. Репкіна, перетворює учня в учня.
Базовим процесом соціальної практики виступає процес соціальних і професійних проб, процес набуття соціального досвіду. Для реалізації індивідуальної освітньої програми та складання життєвої траєкторії через уявлення про своє майбутнє необхідна наявність реальних соціальних дій. Позиція дорослого у цьому просторі – «соціальний продюсер». Він допомагає молодій людині вивести свої освітні проекти в соціальну сферу.
Отже,тьютор-це людина,яка відіграє важливу роль в освітній діяльності.На сьогодні багато учнів,ліцеїстів,студентів співпрацює з тьютором.Яскравим прикладом цього слугує гумунітарний ліцей міста Іжевська,в якому відбувається освоєння технологій ліцеїстами в тісному контакті з тьюторами.Саме на цій основі формуються індивідуальні навчальні програми.
Як навчитися бути тьютором?
Як викладачам і педагогам навчитися бути тьютором,наприклад, в онлайновому режимі? Зрозуміло, їм буде простіше, якщо раніше вони вже проводили групові заняття, і робили це із задоволенням. Тим же, кому краще прочитати лекцію перед широкою аудиторією, доведеться важче, особливо якщо вони не дуже-то люблять спілкуватися по листуванню. Подаруй, кращий спосіб ужитися в роль – самому повчитися на онлайновому курсі . Потім можна попрацювати помічником тьютора на якому-небудь онлайновому курсі. Крім того, корисно поспілкуватися з іншими тьюторами (при зустрічі або в мережі), особливо розібрати з ними приклади з життя, наприклад ретельно підібрані витяги з недавніх (”обопільних”) повідомлень. Чи можна буде отримати таку підготовку? Зараз, коли всі прагнуть скоротити витрати, організації бачать в онлайновій роботі лише спосіб привернути що більше, вчаться і не сумніваються, що класні вчителі зможуть викладати і в онлайні.
Джерела інформації
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%8C%D1%8E%D1%82%D0%BE%D1%80
http://sez.donetsk.ua/rol-tyutora-v-navchanni-za-dopomogoyu-kompyuternyx-konferencij/ http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%B9_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%98%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0
sit.fizmat.tnpu.edu.ua
Тьютор Википедия
Тьютор (англ. tutor — наставник) — исторически сложившаяся особая педагогическая должность. Тьютор обеспечивает разработку индивидуальных образовательных программ учащихся и студентов и сопровождает процесс индивидуализации и индивидуального образования в школе, вузе, в системах дополнительного образования. В России должностные обязанности тьютора и должностные требования к нему регулируются приказом Министерства здравоохранения и социального развития РФ «Об утверждении единого квалификационного справочника должностей руководителей, специалистов и служащих, раздел „Квалификационные характеристики должностей работников образования“» от 26.08.10 № 761н.
Историческая справка
Феномен тьюторства тесно связан с историей европейских университетов и происходит из Великобритании. Он оформился примерно в XIV веке в классических английских университетах — Оксфорде и несколько позднее — в Кембридже. С этого времени под тьюторством понимают сложившуюся форму университетского наставничества.
В то время университет представлял собой братство, исповедующее единые ценности, говорящее на одном языке и признающее одни научные авторитеты. Английский университет не заботился о том, чтобы все студенты слушали определенные курсы. Студенты из одних колледжей могли быть слушателями лекций профессоров из других колледжей. Каждый профессор читал и комментировал свою книгу. Студенту предстояло самому решать, каких профессоров и какие предметы он будет слушать. Университет же предъявлял свои требования только на экзаменах, и студент должен был сам выбрать путь, которым он достигнет знаний, необходимых для получения степени. В этом ему помогал тьютор.
Так как непреходящей ценностью того времени была свобода (преподавания и учения), тьютор осуществлял функцию посредничества между свободным профессором и свободным школяром. Ценность свободы была тесно связана с ценностью личности, и задача тьютора состояла в том, чтобы соединять на практике личностное содержание и академические идеалы.
Процесс самообразования был основным процессом получения университетских знаний, и тьюторство изначально выполняло функции сопровождения этого процесса самообразования.
В XVII веке сфера деятельности тьютора расширяется — все большее значение начинают приобретать образовательные функции. Тьютор определяет и советует студенту, какие лекции и практические занятия лучше всего посещать, как составить план своей учебной работы, следит за тем, чтобы его ученики хорошо занимались и были готовы к университетским экзаменам. Тьютор — ближайший советник студента и помощник во всех затруднениях.
В XVII веке тьюторская система официально признается частью английской университетской системы, постепенно вытесняющей профессорскую. С 1700 по 1850 год в английских университетах не было публичных курсов и кафедр. К экзаменам студента готовил тьютор. Когда в конце XIX века в университетах появились и свободные кафедры (частные лекции), и коллегиальные лекции, то за студентом оставалось право выбора профессоров и курсов. В течение XVIII—XX веков в старейших университетах Англии тьюторская система не только не сдала своих позиций, но заняла центральное место в обучении; лекционная система служила лишь дополнением к ней.
Сравнение позиций тьютора и учителя
Сегодня ученые различают следующие процессы: обучения, образования и подготовки, полагая их как относительно самостоятельные педагогические процессы. В организационно-педагогическом плане это означает, что целостное образовательное пространство старшеклассника представлено в трех «горизонтах» или в трех относительно самостоятельных пространствах — учебном, образовательно-рефлексивном и социально-практическом.
В традиционном понимании образовательного пространства акцент делается на обучении, а процессы социальной практики и образовательной рефлексии, как правило, не рассматриваются. В тьюторской же модели, в отличие от традиционной, процессы обучения, социальной практики и образовательной рефлексии рассматриваются как рядоположенные, при этом, ведущая функция — за процессом образовательной рефлексии.
Базовым процессом образовательной рефлексии выступает процесс самоопределения личности. «Выпускник школы должен представлять собой индивида, способного не только реализовывать на практике тот набор знаний и умений, которые он „усвоил“ в школе, но и обладающего готовностью… создавать, вырабатывать новые знания и способы деятельности, необходимые для адекватного действования в ситуациях, в которых не „срабатывают“ знания и умения, полученные в школе. Одним из средств, позволяющих индивиду конструировать новое, не имевшееся у него ранее, знание, понимание, новые способы деятельности, является рефлексия» (В. Г. Богин). Образовательная рефлексия — это осмысление учащимся своей образовательной истории и построение проекта собственного образования через создание образа себя в будущем. Для этого учащемуся необходимо осознать свои возможности и образовательные перспективы, сделать осознанный заказ к обучению, то есть составить свою индивидуальную образовательную программу. Взрослый, обеспечивающий этот процесс — «тьютор».
Тьютор (позиционно) — это тот, кто организует условия для складывания и реализации индивидуальной образовательной траектории учащегося.
Традиционно базовым процессом обучения является процесс трансляции культуры в её знаниевой форме. Взрослый, который обеспечивает этот процесс — учитель. Учитель (позиционно) — это тот, кто учит, то есть передает элементы культуры и работает с ними, чтобы они закрепились у школьников в виде знаний, умений и навыков. Обучение современных старшеклассников требует перехода от «знаниевого» к «компетентностному» подходу, когда педагогической целью становится «способность молодых людей самостоятельно решать встающие перед ними задачи» (А. Б. Воронцов). В этом подходе учитель — это тот, кто средствами и способами своего предмета помогает старшекласснику сформировать способность успешного решения жизненных, карьерных и образовательных задач за пределами этой обучающей системы. То есть, по выражению В. В. Репкина, превращает ученика в учащегося.
Базовым процессом социальной практики выступает процесс социальных и профессиональных проб, процесс обретения социального опыта. Для реализации индивидуальной образовательной программы и складывания жизненной траектории через представления о своем будущем необходимо наличие реальных социальных действий. Позиция взрослого в этом пространстве — «социальный продюсер». Он помогает молодому человеку вывести свои образовательные проекты в социальную сферу.
В Федеральном государственном образовательном стандарте отмечено, что реализация индивидуальных учебных планов детей с ограниченными возможностями здоровья (ОВЗ) сопровождается поддержкой тьютора образовательного учреждения. Необходимость индивидуального сопровождения ребёнка в образовательном учреждении тьютором может быть прописана в индивидуальной программе реабилитации, если ребёнок имеет инвалидность. Рекомендацию на тьюторское сопровождение с прописанными требованиями к квалификации тьютора и особенности сопровождения может дать психолого-медико-педагогическая комиссия[1].
В инклюзивном образовании вопрос о разделении обязанностей между учителем и тьютором имеет свою специфику. Работа тьютора только с одним учащимся может иметь и отрицательные последствия: ученик может оказаться изолирован от одноклассников, общаясь с ними опосредованно через тьютора; действия тьютора могут отвлекать остальной класс; учащийся может стать излишне зависимым от помощи тьютора. Поэтому некоторые специалисты рекомендуют рассматривать тьютора как помощника в работе со всеми учениками класса (в том числе, освобождающего время для того, чтобы учитель мог уделить индивидуальное внимание учащемуся с ОВЗ)[2].
Примечания
Библиография
- Ковалева Т. М., Долгова Л. М. и др. Сборник АПК и ППРО. — Москва. 2009.
Ссылки
wikiredia.ru
Як учителю стати тьютором і чому це важливо?
Євген Мірошніченко, психолог, бізнес-тренер, розробник освітніх проектів для дітей та автор книг про виховання дітей, на тренінгу в DEC lab допоміг вчителям, психологам і батькам розібратися у понятті “тьютор” та його функціях у житті та освіті дітей. “Освіта Нова” записала найцікавіше.
Рано чи пізно батьки стикаються з питанням, як краще навчати дитину. І найчастіше активні, але невдоволені, вони приходять до альтернативної освіти, або ще далі – до відкриття власної школи, де можна безпечно відійти від рамок застарілої шкільної програми.
Глобальна криза системи освіти є наслідком надзвичайно бурхливого розвитку технологій та зміни навколишнього світу. Щоб створити нову гнучку і ефективну систему освіти, потрібно врахувати тисячу і один фактор, адже для цього не існує універсальної формули чи готового шаблону.
Процес класичної шкільної освіти дуже формалізований: уроки, перерви, контрольні роботи, іспити. Такий стан речей штучний, відділений від реальності і містить небагато практичних навичок. Завдання ж ідеальної освіти – підготувати дитину до життя, допомогти знайти своє місце під сонцем, навчити жити впевнено і розуміти навколишній світ.
Чим зарадити?
Синонімів до слова тьютор багато: викладач, вчитель, репетитор, тренер, коуч. Всі вони так чи інакше перетинаються, однак кожен має власну особливість.
Тьютор реалізовує індивідуальний освітній маршрут дитини. Тобто виходячи із навичок, здібностей та бажань дитини, допомагає виробити ідеальну траєкторію руху.
Ідеальна освіта – це розкриття внутрішнього потенціалу.
На підсвідомому рівні дитина завжди знає, що їй до душі. Вона як жолудь, який за сприятливих умов неодмінно виросте у великий дуб. Й як би ви не хотіли виростити з жолудя яблуню – марно. Спочатку проросте маленький тендітний росток, у якому вже закладений образ дуба. Природа у будь-якому разі візьме своє. Тьютор повинен лише допомогти зробити це якомога раніше.
У цій ситуації важливий результат – плоди, які дерево приносить. Плодючість означає реалізованість людини, те, наскільки їй комфортно у наявному середовищі.
В такому випадку освіту можна порівняти з корінням дерева. Відомо, що у скрутних умовах коренева система дерева може переважати розміри крони у півтора рази. Що агресивніше середовище, то потужніша коренева система, яка дозоляє зачепитися у мінливому заплутаному світі. Адже у сучасних умовах необхідно постійно перелаштовуватися на різні ситуації.
Дитина у пошуках себе рухається інтуїтивно, як коріння дерев росте у напрямку до води та поживних речовин. Тому батьки повинні створювати усі необхідні умови і допомагати пробитися.
Євген наводить приклад із концепції радянського психолога та педагога Шалва Амонашвілі про школу життя:
- Ми у світі невипадкові. У нас є призначення, від якого ми не можемо відходити.
- Нам надані певні інструменти – здібності, таланти. Розкриття талантів допомагає знайти призначення.
- Школа – місце для експериментів, досліджень, становлення особистості. Дитина в процесі навчання стає самостійною, звільняється від залежності від дорослих. Вчитель – це костиль, який допомагає рухатись, який у хорошій школі з часом стає непотрібним.
Дитині притаманна вроджена цікавість, мотивація і здатність навчатися. Аби успішно розпізнати індивідуальні потреби, необхідно уявити майбутнє дитини. Адже побачивши кінцеву точку, набагато простіше змоделювати прямішу і легшу траєкторію руху.
Таким чином тьютор – це спеціаліст з формування майбутнього, який має розгледіти потенціал і змоделювати до нього дорогу.
Уявімо собі Х, який є комплексом невідомих у процесі збору інформації. Паралельно уявімо собі, у якому світі ми житимемо через 10 років. Важко? Тоді згадаємо світ 10 років тому. Приблизно у той час почали з’являтись перші смартфони і соціальні мережі. Сьогодні це речі стали невід’ємною частиною нашого життя та ще й так швидко. Темпи лише зростають і важко уявити, у якому світі житимуть першокласники, які випустяться у 2027 році. Про що казати, коли вже ціле покоління дітей народилося в епоху Інтернету.
Майбутнє неможливо передбачити, як не крутіть. Таким чином наукова картинка світу дає дітям загальне розуміння про процеси у навколишньому середовищі. Однак це вже давно не головне. Нині всю інформацію можна знайти за два кліки. Тому важливо не знати, а вміти шукати і застосовувати.
Тепер уявімо іншу комплексну змінну Y – це невизначеність, за якою стоїть майбутнє. Проклавши шлях від Х до Y ми уявляємо процес трансформації дитини-сьогодні у дитину-в-майбутньому.
Для наставників цей шлях розкладається на декілька рівнів, які полягають у базових питаннях: як вчити? чому вчити? як посприяти командній роботі? як організувати навчальний процес?
У загальноосвітній школі точка Y – скласти ЗНО. Не склав? Вибач, ти невдаха, нікуди не вступиш, вища освіта віднині тобі недоступна, бувай! Однак далеко не усі фінансові генії були відмінниками. Що ж брати в пріорітет?
Саме тьютор є тим самим навігатором, що прокладає найближчий маршрут від Х до Y. Однак не все так просто.
Розвиток дитини нелінійний. Дитина у інтуїтивному пошуку свого покликання рухається по розгалуженому лабіринту, постійно повертаючись до попередніх поворотів, коли бачить «не своє». Під час цього руху дитина експериментує, пробує нове, діє, а потім кидає, якщо щось їй не до вподоби. Не варто сварити дитину, коли вона хоче гітару, а ви лише місяць тому купили їй ковзани, на яких вона більше не катається. Сварити – раціонально, але непедагогічно. Потрібно заохочувати будь-які починання на шляху до розвитку.
Інший фактор, чому дитина може покинути справу, – коли вона не відчуває, що її цінують. Дитині не вистачає підтримки авторитетного дорослого, зворотного зв’язку, який демонструє динаміку її розвитку та успіху. Дитину потрібно хвалити навіть за найдрібніші звершення. Для того, щоб дитина могла ознайомитись з навколишнім світом, вона повинна вийти із зони комфорту. Таким виходом і є навчання, адже робити щось по-іншому – це дискомфорт. При виході із зони комфорту ми розширяємо її рамки.
Маленька дитина розширяє свою зону комфорту щодня.
Зону комфорту дитини умовно можна поділити на два кола. Одне “я можу сам” розташоване всередині другого – “я можу за допомогою дорослого”. Друга зона називається “зоною найближчого розвитку” і означає дії, які дитина сьогодні ще не може без втручання зі сторони, але завтра вже впорається із цим без сторонньої допомоги.
Правильна поведінка дорослого відкриває шлях дитини до нового світу та допомагає не відкотитися назад.
Гуманна освіта
В сучасній хорошій школі працює 1-2 авторитетних для дитини вчителя, думку яких вона враховує поза сумнівом. Уявімо, що у школі в дитини є людина, яка може негайно вирішити усі її проблеми. Чи буде в такому випадку дитина ходити у школу охочіше? Очевидно, так. Тьютор – це освітній адвокат, який представляє інтереси дитини. Адже сама дитина ще не є остаточно сформованою особистістю, тобто не вміє відстоювати свою думку.
Умовно дитина може перебувати лише у двох станах. Коли дитина почувається комфортно, їй нічого не бракує – вона досліджує і розвивається. Проте коли дитина почуває себе у небезпеці, вона виживає – стискається і чекає, коли настануть зміни на краще. У такий час якось не до розвитку.
Перехідний період від садочка до школи для дитини найважчий. Вчора ти розповів віршик і тобі всі аплодують, бо це – дивина, а сьогодні від тебе вимагають незрозумілих речей і кричать. Дитина сумує за мамою, впадає у «зимову сплячку». Цей перехід для дитини необхідно зробити максимально нетравматичним.
Коли школярі молодших класів беруть з собою іграшку, вона постає для них у образі захисника. У новому незнайомому світі їм потрібна знайома плямка, за яку можна зачепитися, коли страшно. Наприклад, у фінських школах діти часто ходять босоніж. Це
дарує їм відчуття дому. Однак фінська модель у чистому її вигляді не підходить для нас, адже фіни розробили її для себе, свого соціуму та культури. Ми можем брати її за основу, проте нам потрібно створити свою модель, яка враховуватиме наші ментальні та культурні відмінності.
Для деяких батьків школа – це камера зберігання дітей: зранку відвів, ввечері забрав. А в цей час дитина ще й повинна розвиватись. Однак за несприятливих обставин це неможливо.
Пам’ятайте основне правило: діти у школі повинні реалізовувати природне бажання вчитися, а не «відбувати строк». Школа створена для дитини, а не дитина для школи.
Важливою складовою освіти, про яку не було згадано вище, є виховання. В школі діти повинні слідувати чітким правилам. Не можна крутитися, не можна розмовляти, треба піднімати руку, а на перерві, у вільний час, не бігати. Куди тоді подіти енергію?
У школі її не вміють направляти у правильне русло. Сучасні діти гіперактивні і сидіти нерухомо 45 хвилин для них на кшталт каторги. Так і атрофується природне бажання вчитися. Якщо молодші діти можуть виплеснути енергію через ігри, то старші ходять до школи лише заради спілкування. Так влаштована психологія людини, що їй необхідна соціалізація, глибинне спілкування, якого не можна отримати на перерві за 15 хвилин.
Соціалізація – вміння налагодити стосунки з іншими людьми і працювати у групі. Якщо дитина знаходиться всередині певного процесу, вона навчається сама по собі безпосередньо через процес виконання завдання, коли вона має інтерес до справи. В такому випадку дитина приходить до точки запитування. Звичайно, їй цього не пояснили. А тепер вона сама вимагає знання. Інакше як це зробити?
Тьютор = прив’язаність
Батьківство – це опіка, підтримка, допомога. Правильне батьківство дає розвиток, а неправильне призводить до відчайдушного полювання дитини за інтересами. Ще гірше, коли усю енергію вона направляє у деструктивне русло.
Африканське прислів’я говорить: «Щоб виховати дитину, потрібне ціле селище». Адже дитина багатогранна і вимагає багато уваги від усіх дорослих, з якими контактує. Повна прив’язаність гарантує турботу і безпеку від усіх членів родини, адже кожен з оточення впливає на несформовану особистість дитини.
Тьютор повинен бути філіалом батьків у школі. Він слідкує за соціалізацією, спілкуванням, вихованням. Він повинен завоювати таку ж прив’язаність від дитини, яку вона дарує батькам. Його думка неодмінно вагома, а підтримка авторитетна.
Для кожної своєї ролі тьютор одягає капелюха:
- прораб – прокладає шлях розвитку до покликання;
- наставник – проводить дитину до мети;
- хороший тренер – ставить правильні досяжні цілі та мотивує;
- репетитор – заповнює прогалини у знаннях;
- коуч – дає дитині збагнути, що саме є важливим;
- заступник мами – до нього завжди можна звернутися за допомогою;
- психолог – підтримує і допомагає подолати труднощі;
- адвокат – захищає інтереси дитини.
Як з’їсти слона? По шматочкам. А тьютор – це саме та людина, яка поріже слона і допоможе його спожити.
Як прокласти маршрут?
Раціональне рішення на диво просте і банальне. Варто просто відкрито поговорити. Назвемо це діагностикою в режимі інтрев’ю.
Дитина почувається безпорадно, ніяково, розгублено, не може зрозуміти, що від неї вимагають і навіщо це потрібно, рухається на автопілоті. Вона потребує «режиму ручного управління» – покрокового розвитку.
Щоб знайти Х дитини можна скористатися формулою ХоЗнаМУД.
Уявімо велосипед, де заднє колесо – це Хочу, бажання дитини. Переднє колесо – це Знаю, без нього важче тримати рівновагу. Сидіння – це Можу, на ньому зручно їхати. Кермо – Умію, воно направляє інші складові. А педалі – це Дію, адже вони приводить механіхм у рух. Без котроїсь з деталей велосипед не поїде.
Які ж інструменти потрібні професійному тьютору, щоб знайти Y дитини?
Найбільше місця у професійній валізці тьютора займає грамотна мотивація.
Оцінки у школі покликані для розуміння динаміки, вони повинні направляти, а не карати. Однак кожен з нас пам’ятає власне враження від двійки. Ні про які конструктивні висновки і мови немає. Вчителі у школі частіше критикують, аніж хвалять.
У процесі свого руху дитина виявляє уміння, і якщо цього не помічати і не відзначати, дитина може впасти у відчай. Запас міцності без заохочення напрочуд малий – і в результаті дитина знову губиться і знічується. З’являється почуття сорому, яке блокує діяльність, провокуючи почуття «я неправильний».
Інколи важливо просто змінити фокус уваги. Так працює принцип зеленої ручки, коли вчитель виділяє не помилки, а вдалі моменти. На відміну від червоного чорнила на усю сторінку, кардинально змінюється сприйняття з блокування на дію.
У чому секрет?
Наприклад, якщо ви обираєте першого вчителя для своєї дитини, зверніть увагу на його поведінку з дітьми. Якщо діти посміхаються, біжать вітатися і обіймають – не сумнівайтеся, це правильний вибір.
Головна риса першого учителя не знання, а чуйність. Дитині у новому середовищі надзвичайно потрібна людина, здатна побачити її проблему і якнайшвидше відгукнутися на неї.
Наступний етап – підтримка і турбота. Вчитель повинен бути затишною подушкою, яку можна обійняти, і в яку за потреби можна поплакатись, а головне, яка може помітити кожну маленьку перемогу і похвалити за неї.
Похвала буває згорнута і розгорнута. Часто чуємо на дитячому майданчику щось на кшталт: «Молодець! А тепер біжи і пограйся ще». Це згорнута хвала, яка не приносить жодної користі. Розгорнута хвала повинна конкретно описувати фактор, за який дитину заохочують і містити ваше ставлення до цього. В результаті ми отримуємо якісне засвоєння. Хваліть тут і зараз, не відкладайте, не стримуйте емоції. Обов’язково опишіть результат роботи, який ви бачите. Важливо проговорити це, виділити особливість і описати своє ставлення.
Універсальна формула ефективної похвали складається з трьох пунктів: я бачу, я ціную, я відчуваю.
У жодному разі не можна відмахуватися від дитини. Уявімо дивний малюнок вашого синочка з кривим сонечком і коником. Візьміть його у руки і детально ознайомтеся. Далі діємо за формулою: «Який гарний малюнок! Ти зобразив коника, галявинку і сонце. Впевнений, він гарно тут почувається. Який неординарний стиль. Ти точно старався і покращив свої навички. Мені це дуже подобається».
Компліменти теж підійдуть. Вони допомагають дитині розкритися вам назустріч. Комплімент відзначає поведінку, процес, зовнішній вигляд. Похвала здобувається за результат або досягнення.
Але тільки цього недостатньо. Потрібен особливий підхід до кожної дитини. Діти цінують, коли з ними спілкуються, як з дорослими. Коли учитель говорить з дитиною на рівних, він невербально повідомляє «я запрошую тебе існувати у моєму житті».
Справжній учитель-тьютор має проявляти до дитини цікавість як до цінної особистості.
Потрібно відкритися їм назустріч і дати їм можливість полюбити себе.
Якщо поруч з дитиною вчасно опиниться кваліфікований тьютор, це допоможе їй зекономити такий важливий у житті час і визначитися зі сферою інтересів. Хіба справа усього життя, що приносить задоволення не є складовою щастя?
osvitanova.com.ua
хто це? Обов’язки і завдання тьюторів
Тьютор – хто це, чим він займається, для чого,взагалі, потрібен? Подібна думка виникає в головах більшості людей. Останнім часом з’явилася мода на іноземні слова, багато хто зараз додали в свій словниковий запас такі терміни, як “ребрендинг” (зміни), “коучинг” (індивідуальні заняття) і ін. Тьютор (від англійського tutor) – учитель, вихователь, наставник, особистий куратор учня. У вітчизняній системі освіти такі фахівці є нововведенням, заморською дивиною, а ось в Європі і Америці вони користуються величезним попитом.
Тьютор – хто це?
Багато хто плутає тьютора з учителем, але це незовсім правильно, тому що в цих фахівців хоч і схожі напрямки діяльності, але цілі різні. Куратор служить сполучною ланкою між викладачем і учнем, головна його мета – супровід і якісне забезпечення індивідуального навчання дітей дитсадівського віку, школярів, студентів. Тьютор може допомогти вирішити організаційні питання, проконтролювати розклад, психологічно налаштувати підопічного на продуктивну роботу.Дуже часто вчителі не займаються недбайливимиучнями, що не проявляють здатності до предмету. Діяльність тьютора полягає в тому, що він зобов’язаний знайти підхід до дитини, дізнатися, що саме йому цікаво, чим він хоче займатися. Куратор часто допомагає підопічному знайти свій шлях у житті, розкрити свої здібності і таланти. Не розуміє школяр математику, фізику, але проявляє здатності в гуманітарних науках, має розвинену фантазію, значить, не треба дитину змушувати вчити все підряд, варто направити його енергію в потрібне русло. Можливо, завдяки такому підходу в майбутньому виросте прекрасний письменник.
Трохи історії
Термін «тьютор» з’явився в Європі ще в XIV столітті. У ті часи в Кембриджі і Оксфорді такі фахівці виконували завдання наставників, служили сполучною ланкою між студентами і професорами. В середні віки найбільше цінувалася свобода, тому таке посередництво було просто необхідно. Студенти могли вільно переходити з курсу на курс, самостійно вибирати кращі предмети. У свою чергу, куратор допомагав зіставляти особисті переваги підопічного і вимоги, що пред’являються до іспитів з обраних предметів. Студент займався самоосвітою, а наставник контролював цей процес.
У XVIII столітті завдання тьютора знайшли чіткікордони, Тьюторство грунтовно закріпилося в англійській освітній системі. Спеціаліст супроводжував учня протягом усього навчального процесу, допомагав йому адаптуватися в університеті, радив, які курси краще вибрати, становив план занять, готував до іспитів.
Обов’язки тьютора
В Європі та Америці куратори працюють практичноу всіх освітніх установах, в Росії – в основному в школах, та й то експериментальних. Часто тьютори взаємодіють з дітьми з обмеженими можливостями, тому вони повинні не тільки контролювати навчальний процес, а й надавати фізичну допомогу, наприклад, допомагати пересуватися, розмовляти з підопічним за допомогою мови жестів або з використанням спеціальної апаратури. У той же час слід розуміти, що наставник не повинен бути нянькою, він може бути приставлений не до одного дитині, а до групи, і кожному повинен приділити рівно стільки часу, скільки того вимагає навчальний процес.
Тьютор обов’язки свої повинен розподілитиправильно, щоб встигати охопити всіх підопічних. Головне його завдання – підтримувати прагнення до навчання і самостійності, вирішувати організаційні проблеми, налагоджувати контакт з однолітками учня. Завдяки тьюторам з інвалідів виростають розумні, тямущі і незалежні люди, які знаходять своє місце під сонцем.
Де застосовуються знання і навички наставника?
Тьютор – хто це? Куратор, наставник, помічник, порадник і просто друг, який завжди підкаже, що і як потрібно робити, допоможе знайти вихід з будь-якої ситуації. У Росії ця професія не користується особливою популярністю і тільки входить в моду. Фахівців з відповідною освітою сьогодні практично немає, тому допомога дітям з обмеженими можливостями надають волонтери або батьки.
Звичайно, це неправильно, тому що справжнійкуратор – не тільки помічник, а й учитель, психолог, який допомагає дитині знайти своє місце серед одноліткі
uk.stuklopechat.com